На Далекому Заході. Эмилио Сальгари

гінців могло бути кілька! – не йняв віри полковник.

      – Навіть якщо й так – ми б помітили. Не забувайте: маємо чудових вартових! Навіть Нічний Птах он на якому коневі повз них не проскочив, виходить, інші й поготів не зможуть.

      – Май на увазі: вони могли відрядити кур’єрів різними шляхами. Скажімо, один пішов сюди, другий – в обхід, через гори. Вийшовши на рівнину, він упіймав мустанга і стрілою помчав до асьєнди. Витривалі індіанські вершники можуть невтомно мчати денно і нощно, кидаючи загнаних коней і пересідаючи на нових – тут повсюдно можна натрапити на табуни мустангів…

      – Про це я не подумав, полковнику, – змушений був визнати Джон Мексім. – Але ви самі сказали, що горами веде кружний шлях. Тобто час у нас все-таки є… Цим гінцям доведеться дати чималого гака, а доки вони собі їздитимуть галасвіта, ми…

      – Ах, бідолашні мої діти! – перебив його невтішний полковник. – Не приведи Господи, їм потрапити до рук безжальної Ялли! Коли б тільки можна було…

      – Стривайте, командире! У вас горе, я розумію, але ви занедбуєте свій обов’язок! Я правильно зрозумів, що якби можна було, то ви негайно кинулися б захищати свій маєток?

      – Своїх дітей! – уточнив Деванделль.

      – Нехай так. Але це означає, що ви негайно покинули б свій пост, якби могли, тоді як ваше місце зараз – тут! Ваш загін не дає полчищам сіу дістатися до Колорадо. Подумайте, якими будуть наслідки в разі, якщо ви зрушите з позиції!

      – Не хвилюйся, – гірко посміхнувся полковник. – Я пам’ятаю про свій священний обов’язок і залишуся тут. Але й кинути дітей напризволяще я не можу!

      – Ваша правда. Тому дозвольте дати вам пораду, за яку ви напевно будете мені вдячні.

      – Кажи.

      – Тут від мене мало пуття, отже, я міг би стати вашим посланцем. Дайте мені в поміч одного-двох досвідчених траперів, і ми прибудемо до маєтку Сан-Феліпе набагато раніше, ніж Ліва Рука, навіть отримавши наказ Ялли, встигне зробити бодай щось.

      – Але в преріях аж кишить індіанцями! Як ти зумієш дістатися до асьєнди цілим і неушкодженим, Джоне?

      – Ет, командире, тут уже чи пан, чи пропав! Та й не первина мені ризикувати своїм скальпом. До того ж уряд відрядив кур’єрів у всі поселення прерій, щоб попередити про повстання індіанських племен. Усюди вони збирають цілі каравани озброєних людей, що вирушають під захист фортів. Гадаю, що зумію пристати до одно з таких загонів, щоб дійти з ним до Солоного озера, а там подивимося. Але прошу вас дати мені двох попутників, краще буде, якщо я виберу їх сам. Наприклад, братів траперів – Гаррі і Джорджа. Ці хлопи справжні відчайдухи, і кожен із них знає прерію як свої п’ять пальців. Крім того, у них чудові мустанги, які не поступаються коням червоношкірих, і великий досвід щодо всіх диявольських хитрощів підступних індіанців. Звісно, вони також наражатимуться на небезпеку, але я певен: ці не дадуть собі в кашу наплювати!

      Отже, вирішуйте, командире!.. Не можна гаяти жодної хвилини. Поки сіу відступили, я міг би скористатися нагодою і спокійно поїхати,