Шопоголік. Софи Кинселла

«ДАЛЕКОСХІДНІ МОЖЛИВОСТІ». Змінюють один одного яскраві краєвиди Гонконгу, Таїланду та інших екзотичних місць, – зазвичай, побачивши таке, я поринаю в мрії про відпочинок. Але сьогодні не можу розслабитися, не можу навіть посміятися з тієї новенької зі «Щотижневого портфоліо», що шалено намагається занотувати все і, мабуть, ще й поставить зо п’ять питань, бо впевнена, що так треба. Я ж надто стривожена через мій шалик. Що, коли я не повернуся вчасно? Що, коли хтось запропонує за нього більше? Сама думка про це мене жахає. Адже за шалик «Денні та Джордж» варто торгуватися, правда?

      А потім, саме в ту мить, як фото з Таїланду зникають і з’являються нудні графіки, я відчуваю радісне піднесення. Ну звісно ж! Я заплачу за шалик готівкою. Хіба можна заперечити проти готівки? Я можу зняти сотню з картки, тож залишається десь дістати ще двадцятку – і шалик мій!

      Я вириваю аркуш із блокнота, пишу на ньому «Позичиш двадцятку?» – і простягаю його Еллі, яка й досі крадькома дослухається до свого мобільника. Цікаво, що вона там так вислуховує. Не може ж це й досі бути той її гороскоп? Вона опускає погляд, хитає головою і пише: «Ні. Придуркуватий банкомат забрав мою картку. Живу поки що лише талонами на обід».

      Трясця. Я замислююся, тоді пишу: «А з кредитки? Я віддам, чесно. І що ти слухаєш?»

      Я підсовую аркуш до неї, і раптом спалахує світло. Презентація скінчилася, а я не почула з неї жодного слова. Люди навколо соваються на місцях, і дівчина-піарниця починає роздавати глянсові брошурки. Еллі кидає слухавку і всміхається до мене.

      – Любовні передбачення, – пояснює вона, набираючи новий номер. – Завжди справджуються.

      – Скоріше вже лайнові передбачення, – осудливо хитаю я головою. – Повірити не можу, що тебе так приколює вся ця маячня. І ти ще вважаєш себе фінансовим журналістом?

      – Ні, – каже Еллі. – А ти себе? – І ми вдвох гигикаємо, доки на нас розлючено не блискає очима якась стара мегера з представників поважних загальнодержавних видань.

      Лунає пронизливий голос:

      – Леді та джентльмени. – І я підводжу погляд. Це Алісія стоїть перед усією аудиторією. Мушу визнати, що в неї просто прекрасні ноги. – Як бачите, план вкладень «Екзотичні можливості від “Форленд”» пропонує кардинально новий погляд на інвестування. – Вона озирає приміщення, зустрічається поглядом зі мною і холодно посміхається.

      – Екзотичні можливості, – шепочу я насмішкувато до Еллі, показуючи брошуру. – Радше екзотичні ціни. Ти бачила, який у них розмір вкладень?

      (Я завжди передусім дивлюся на вкладення. Так само як у крамницях одразу ж знаходжу бірку з ціною.)

      Еллі, погоджуючись, закочує очі. Вона й досі дослухається до свого телефону.

      – «Форленд Інвестментс» підвищує цінність, – провадить далі Алісія своїм чванькуватим голосом. – «Форленд Інвестментс» пропонує більше.

      – Вони більше отримують, а ви більше втрачаєте, – не замислюючись, промовляю я вголос, і по всьому залі лунає сміх.

      Господи, який сором. І тепер іще й Люк Брендон витріщився на мене. Я швидко опускаю погляд і вдаю, що роблю нотатки.

      Хоча,