Дон Жуан. Джордж Гордон Байрон

знамениту

      перетворив закон – поборник прав:

      відомо, що дітей опікувати

      ніхто не вміє так, як добра мати.

38

      От і взялась виховувати сина

      вдова найрозумніша серед вдів,

      і врахувати все була повинна —

      щоб на коні по-лицарськи сидів,

      і щоб, коли проб’є його хвилина,

      не розгубився в розпалі боїв —

      протистояти міг ворожим юрмам,

      і монастир жіночий брати штурмом.

39

      Їй вчителі корилися в усьому,

      і опікунка змушувала їх

      Жуанові щепити, як нікому,

      мораль в найвищих виявах своїх.

      Про сон вона забула і про втому,

      аби не перейшли вони поріг

      і часом не проскочило єдине —

      наука з анатомії людини.

40

      Жуан вивчав історію античну

      та безліч непотрібних дисциплін,

      немов для того тільки, щоб практично

      не міг їх застосовувати він.

      Інеса пильнувала педантично

      і зважувала все з усіх сторін

      з надією, що знати він не буде,

      як плодяться й розмножуються люди.

41

      Цей метод, часто вживаний і нині,

      не вдовольняв при вивченні часів,

      коли ще розважалися богині

      у товаристві фавнів та богів.

      Бо як було тлумачити хлопчині

      те, що вони без блузок та штанів?

      Тож радила Інеса «Одіссею»,

      і вчителі погоджувались з нею.

42

      Овідій – цей розпусник і гуляка —

      стоїть з Анакреоном упритул.

      Мораль не схвалить, далебі, ніяка

      й того, що витворяв колись Катулл.

      Лише Вергілій був не забіяка,

      та й в нього є розпусницький намул:

      його «Formosum pastor Corydon»’у68

      святенник не читатиме з амвону.

43

      Лукрецій сороміцький та безбожний —

      поганий харч для шлунків молодих,

      і Ювенал – хоч твір його й не кожний,

      теж надто вже колючий, як для них.

      Одвертістю своєю він спроможний

      збентежити і грішних, і святих.

      А Марціалові солоні епіграми —

      то просто бруд, говорячи між нами.69

44

      Жуан читав ці твори у виданні,

      яке сумлінно звірив видавець

      і де місця не зовсім бездоганні

      покреслив геть цнотливий олівець.

      Проте усі уривки ті погані

      дбайливо перенесено в кінець,

      де, як дотепно вибрані цитати,

      їх кожен міг в додатку прочитати.

45

      Це надзвичайно спрощувало справу,

      звільняючи від пошуків ловця,

      бо, як навмисне, юним на забаву

      була вся покидь виставлена ця.

      І так воно триватиме по праву,

      допоки не поверне на місця

      хтось розумніший викреслене знову

      і не прикриє виставку чудову.

46

      Та й молитовник теж було негоже

      давати юнакові: як на зло,

      малюнками такими ж слово Боже

      у ньому ілюстровано було.

      Чи

68

«Пастух Коридон до красеня» (латин.).

Публій Овідій Назон (43 до н. е. – бл. 18 н. е.) – римський поет. Анакреон (Анакреонт, бл. 570—487 до н. е.) – давньогрецький поет-лірик, у своїй творчості оспівував вино та кохання. Гай Валерій Катулл (бл. 87 – бл. 54 до н. е.) – римський поет-лірик. Публій Верґілій Марон (70—19 до н. е.) – римський поет; «Пастух Коридон…» – цитата з Верґілієвих «Буколік», Еклога II.

69

Лукрецій Кар (98—55 до н. е.) – римський поет, автор філософської поеми «Про природу речей». Децім Юній Ювенал (бл. 60 – бл. 127) – римський поет-сатирик. Марк Валерій Марціал (бл. 42—101) – римський поет, відомий різкими, часто непристойними епіграмами.