Дон Жуан. Джордж Гордон Байрон
Читать онлайн.| Название | Дон Жуан |
|---|---|
| Автор произведения | Джордж Гордон Байрон |
| Жанр | Зарубежные стихи |
| Серия | Шкільна бібліотека української та світової літератури |
| Издательство | Зарубежные стихи |
| Год выпуска | 1824 |
| isbn | 978-966-03-7996-1 |
бо так і сяк сучасників картати —
не засіб майбуття завоювати.
Той, хто нащадкам сам заповідає
неумирущість виключну свою,
себе самого дурить і не має
надій в віках діждатись врожаю.
Коли ж таке вряди-годи й буває
і хтось один опиниться в раю,
то більшість пропаде. І бозна, де ті
зухвальці, котрі потонули в Леті.
Якщо славетний Мільтон50 і звертався
до суду й справедливості віків,
і Час – великий месник – поквитався
із кожним, хто знущатися умів,
то лиш тому, що Мільтона мета вся
не в тому, щоб паплюжити синів,
аби батькам і тронам догодити,
а в намаганні істині служити.
А що, коли б сліпець отой з могили
постав ураз, живий, як Самуїл51,
щоб королям і кров захолодили
його пророцтва з осудом навпіл,
чи коли б дочки, що його ганьбили,
постали й узялись до чорних діл, —
гадаєте, навколішки він став би
перед престолом царственої мавпи?
В крові ірландців поплямивши руки
і терен влади збільшуючи свій,
прирік людей на горе і на муки
сер Каслрей – цей тиран і лиходій.52
Його девіз: немає запоруки
певнішої, ніж лихо в світі сій,
щоб, всім у хліб підсипавши отрути,
і свій народ знедолений закути.
Його промов обурливих хвалити
не зважувались навіть холуї,
а вороги та людство посполите
їм присвятили дотепи свої.
Він мав один талант – брехні служити
і кайданами славити її.
Ні іскри не злетіло з того жорна,
де серцевина темна і потворна.
Він навіть в реместві убивці й ката
нехлюй – і це завжди йому з руки,
бо милостивців здатні налякати
повсюди ним залишені дірки.
Його мета – серця й думки топтати,
аби народам датися взнаки.
Він чесно заслужив ганьбу повсюди,
де в кайданах у світі стогнуть люди.
Нікчемний дух завжди відповідає
нікчемності статури. В згоді з цим
малий та хирий завше вимагає,
щоб розумніші гнулись перед ним.
Раб у душі, він певен, що немає
життя, коли не коряться малим.
Зухвальство боягузливе й порочне,
і це ми нині бачимо наочно.
Куди втекти? Коритися бандитам
мене не змусить лютий лиходій.
В Італію? Але й вона під гнітом
так само, як Ірландія. І їй
в борні зі злом отим несамовитим
не допоможе вірш такий, як мій.
В Європі є раби, царі й магнати.
Є й Сауті, щоб все те оспівати.
Тобі, поету, вславленому нині,
присвячую поему цю – бери.
Слова в ній чесні й прості і повинні
служити цілям нашої пори.
Не