Дон Жуан. Джордж Гордон Байрон
Читать онлайн.| Название | Дон Жуан |
|---|---|
| Автор произведения | Джордж Гордон Байрон |
| Жанр | Зарубежные стихи |
| Серия | Шкільна бібліотека української та світової літератури |
| Издательство | Зарубежные стихи |
| Год выпуска | 1824 |
| isbn | 978-966-03-7996-1 |
і твердила, що схожість небувала
існує поміж ними недарма.
Та чи вона на те підстави мала,
нехай наука вирішить сама,
хоч «Я ваш Бог» єврейською і схоже
на звичний вигук наш «побий вас боже!».
Жінки, які патякають без діла,
трапляються нерідко. Але ця
ще більше навіть висловити вміла
багатомовним виразом лиця.
Як Ромілі64, в собі вона воліла
знайти життєвим справам рішенця,
хоч вкоротив життя він, як відомо,
коли не всі були у нього вдома.
Роман Еджворт65, що вискочив з оправи,
трактат з моралі, цифра на ногах —
ось чим вона була по суті справи.
І навіть, Пані Заздрості на жах,
жіночих вад, крім чесності й добра, ви
не віднайшли б у неї і в думках.
Коротше – цноти втілення знаменне.
Що все-таки найгірше, як на мене.
Святі за неї більші мали вади,
а що спокус пекельних не було,
то ангел-охоронець від посади
відмовився, святенникам на зло.
Вірніш чинити навіть Бога ради
і макасарське масло б не могло66,
призначене для зрощення волосся;
та й дзиґарям точніше б не вдалося!
Вона була довершена до краю
і в намірах, і в діяннях своїх.
Та все це, кажуть, швидко набридає
у світі, де за первородний гріх
Адама й Єву видворено з раю.
Отож, лише повторюючи їх,
плоди, що так їх нехтувала мати,
героїв батько пробував зривати.
Він був гультяй веселий і гульвіса,
який з навчанням знатись не бажав,
і жінка теж була йому на біса.
А що розвал родин, як і держав,
нас веселить – і це хороша риса, —
то світ йому коханок приписав.
Хоча для справи прикрої цієї
цілком буває досить однієї.
Та при своїх достоїнствах дружина
себе вважала кращою за всіх,
тож, кинута, була вона повинна
терпіти, щоб не викликати сміх.
Та почуттів ображена людина
не вміє часом стримати своїх.
Тож день і ніч не стомлювалась дбати,
щоб зуха на гарячому впіймати.
Нічого в світі легшого немає,
аніж ловити гострих на язик.
Нерідко і розумного, буває,
хапають, бо таїтися не звик.
І той, і той нарешті потрапляє
під горезвісний жінчин черевик,
що завше перетворюється в зброю
для справжнього жіночого розбою.
Шкода, що вчені й ввічливі дівчата
одружуються з темними людьми!
Коли вони їх пробують навчати,
тікають з дому, наче від чуми.
Я скромний і до того ж нежонатий —
позбавлений подружньої тюрми.
Скажіть, панове: навіть і щасливі,
під черевиком стогнете не всі ви?
Нерідко