Одіссея. Гомер

добро, аж поки всього б не вернули.

      Нині ж лише нездоланний ви серцеві жаль завдаєте».

      ⁸⁰ Гнівно слова ці він вигукнув, берло відкинув на землю,

      Сліз не тамуючи, й жалість до нього людей охопила.

      Мовчки сиділи всі інші, й ніхто з-поміж них не насміливсь

      В відповідь прикре сказать Телемахові слово образи.

      Тільки один Антіной озвався до нього й промовив:

      ⁸⁵ «Що ти сказав, Телемаху, шаленцю ти високомовний!

      Нащо ганьбиш нас? Ти хочеш неславою нас заплямити?

      Не женихи-бо у смутку й печалях твоїх завинили,

      Тільки матуся твоя, що на хитрощах знається добре.

      Третій минає вже рік і четвертий небавом настане

      ⁹⁰ З дня, як ахейським синам серця вона в грудях морочить.

      Всім-бо надію дає, обіцянками кожного тішить,

      Кожному вість посилає, в думках замишляючи інше.

      Підступ ще й інший вона в лукавих задумала мислях:

      Кросна великі в покоях поставивши, вмить заходилась

      ⁹⁵ Ткати велику тканину тонку і так нам сказала:

      «Юні мої женихи! Хоч і вмер Одіссей богосвітлий,

      Не спонукайте до шлюбу мене, аж поки скінчу я

      Покрив погребний, – щоб марно прядіння моє не пропало, —

      Славному старцю Лаерту на час, коли доля нещадно

      ¹⁰⁰ В повен зріст покладе його смерті в обійми скорботні,

      Щоб не корили мене ахеянки в цілій окрузі,

      Що залишився без савану той, хто надбав так багато».

      Мовила це і дух наш відважний у грудях скорила.

      З того часу вона ткала удень полотнину велику

      ¹⁰⁵ Й потім, при факельнім світлі, її уночі розпускала.

      Цілих три роки вона лукавством морочить ахеїв.

      Аж на четвертому році, як знову весна наступила,

      Нам розказала одна із жінок, що знала цю тайну,

      Й вгледіли ми, як чудову вона розпускала тканину.

      ¹¹⁰ Тут довелося вже їй хоч-не-хоч, а ткання докінчити.

      Ось що кажуть тобі женихи, щоб і сам ти душею

      Добре збагнув і щоб інші ахеї усі оте знали:

      Матір свою відішли і умов, щоб стала до шлюбу

      З тим, кого батько укаже й хто буде самій до вподоби.

      ¹¹⁵ А як ахейських синів відсилать вона буде й надалі,

      Горда із того, чим щедро її наділила Афіна, —

      Розумом світлим, умілістю в різних роботах прегарних,

      Хитрістю витівок тих, що про них не чували раніше

      В давніх ахеянок ми, таких, як оті пишнокосі

      ¹²⁰ В гарнім віночку Мікена, Тіро і Алкмена ошатна, —

      Жодна із них не могла б з Пенелопою навіть рівнятись

      Розумом; нині ж їй краще тих хитрощів не замишляти.

      Доти худобу й маєтки вони поїдатимуть в тебе,

      Доки триватиме марно у мислях вона, що боги їй

      ¹²⁵ В груди вкладають. Для себе вона цим велику здобуде

      Славу, тебе ж призведе до значних лише втрат і видатків.

      Ми ж ні вернемось до справ, ні до іншої ми не поїдем,

      Поки не вийде вона за котрого захоче з ахеїв».

      Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:

      ¹³⁰ «Як же