Одіссея. Гомер

тепер мені щиро скажи і повідай одверто:

      ¹⁷⁰ Хто ти і звідки? З якого ти міста й родини якої?

      Як ти прибув, на якім кораблі? Яку до Ітаки

      Путь із тобою пройшли мореплавці? І що то за люди?

      Ти ж бо не пішки, гадаю, до нашого краю дістався.

      Щиро й одверто ще й те розкажи, щоб знав я напевно:

      ¹⁷⁵ Вперше сюди ти приїхав чи гостем у батька мойого

      Ти вже бував? Бо немало вчащало до нашого дому

      Всякого люду, широкі-бо мав із людьми він стосунки».

      Мовить до нього тоді ясноока богиня Афіна:

      «Щиро й одверто на всі я тобі відповім запитання.

      ¹⁸⁰ Ментом я звусь, Анхіала премудрого я величаюсь

      Сином і правлю тафійським народом моїм веслолюбним.

      Нині ж заїхав сюди кораблем із людьми я своїми,

      Пливши по темному морю в країну людей іншомовних,

      В місто Темесу, по мідь, а везу я залізо блискуче.

      ¹⁸⁵ Свій корабель я поставив далеко від вашого міста,

      В гавані Рейтрі, де поле під схилом Нейона лісистим.

      Гордий я тим, що гістьми з твоїм батьком були ми взаємно

      З давніх часів. Запитай у старого Лаерта-героя,

      Якось зайшовши до нього. Та, кажуть, уже він до міста

      ¹⁹⁰ Більше не ходить, а десь у полі далеко бідує,

      Тільки служниця стара подає йому їсти і пити

      В час, коли втомлені ноги додому він ледве дотягне,

      Свій виноградник за день обходивши по схилах пологих.

      Отже, прийшов я тепер, – чував-бо, що твій уже батько

      ¹⁹⁵ Дома – боги його, видно, затримали десь у дорозі.

      Ні, не вмер, ще живе на землі Одіссей богосвітлий!

      Десь між живих він, лише забарився на морі широкім.

      Дикі й жорстокі мужі десь на острові, хвилею митім,

      Силою, мабуть, його проти волі тримають у себе.

      ²⁰⁰ Нині ж тобі провіщу, як на душу безсмертні поклали

      Й як воно збутися має насправді усе, я гадаю,

      Хоч не віщун я і з льоту пташок ворожити не вмію.

      Отже, недовго йому від милої серцю вітчизни

      Бути далеко, – й залізні його вже не втримають пута, —

      ²⁰⁵ Вмілий до всього, він знайде і спосіб додому вернутись.

      Отже, тепер мені щиро скажи і повідай одверто:

      Справді рідним доводишся ти Одіссеєві сином?

      Дуже лицем ти на нього й очима прекрасними схожий.

      Часто за давніх часів ми один зустрічалися з одним

      ²¹⁰ Ще перед тим, як подавсь він до Трої, куди з ним і інші —

      Вицвіт аргеїв – на суднах своїх попливли крутобоких.

      З того часу ні мене він, ні я Одіссея не бачив».

      Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:

      «Щиро, мій гостю, на всі я тобі відповім запитання.

      ²¹⁵ Мати мені говорила, що ніби я син Одіссеїв, —

      Сам я не знаю. Та й хто ж бо те знає, від кого родивсь він?

      Був би щасливий я, більше б мав користі, сином родившись

      Мужа, який при добрі своїм жив би до старості мирно.

      Та серед смертних людей найнещасніший той, що, як кажуть,

      ²²⁰ Я народився від нього, – якщо вже ти хочеш це знати».

      Мовить