Одіссея. Гомер

же, що серцем ласкавим хотів ти мені дарувати,

      Ще віддаси, коли знов повернусь, – повезу я додому

      Дар дорогий і щось гідне й тобі подарую взаємно».

      І непомітно тоді відійшла ясноока богиня,

      ³²⁰ Зникла, мов чайка та, в отвір для диму, силу й відвагу

      В груди вдихнувши йому, і про батька він більше, як завжди,

      Мусив згадати. Думками своїми розмисливши добре,

      Серцем жахнувсь Телемах, у гостеві бога пізнавши.

      Зразу ж у гурт женихів повертається муж богорівний.

      ³²⁵ Пісню славетний співав їм пісняр, а вони всі сиділи

      Й слухали мовчки. Співав про сумне він повернення з Трої

      Воїв ахейських, що їм призначила Паллада Афіна.

      З верхніх покоїв своїх почула ті співи натхненні

      Мудра Ікарія донька, багата умом Пенелопа.

      ³³⁰ Зверху по східцях високих зійшла вона вниз потихеньку,

      Ще й не сама, з нею разом зійшли й дві служниці додолу.

      До женихів увійшовши із ними, в жінках богосвітла,

      Стала вона під одвірком, що дах підпирає надійно,

      Лиця закрила собі білотканим, ясним покривалом;

      ³³⁵ В неї обабіч стояли обидві служниці дбайливі.

      Вмившись сльозами, вона божественному мовить співцеві:

      «Фемію, знаєш пісень ти багато, що смертних чарують,

      Подвиги ними людей і богів уславляють аеди,

      Сядь, заспівай нам одну з них, а гості послухають, мовчки

      ³⁴⁰ Чаші хиляючи. Тільки свою припини сумовиту

      Пісню, вона-бо мені у грудях скорботою любе

      Сповнює серце, – горе спіткало мене безутішне.

      В вічному смутку спогадую голову я найдорожчу

      Мужа, що слава його всю Елладу окрила і Аргос».

      ³⁴⁵ Відповідаючи, мовив на це Телемах тямовитий:

      «Вірному, матінко люба, навіщо борониш співцеві

      Тим нас втішати, до чого він прагне в думках? Не співці тут

      Винні, а винен тут Зевс, що людям, які задля хліба

      Тяжко працюють, те, що захоче, вкладає до серця.

      ³⁵⁰ Тож не дивуйся, коли він співа про недолю данаїв.

      Смертні-бо люди звичайно таку вихваляють найбільше

      Пісню, яка слухачів полонить найновішим звучанням.

      Май же терпіння у серці й послухать наважся душею:

      Справді, не сам Одіссей лише день повороту додому

      ³⁵⁵ Втратив у Трої, загинуло з ним іще й інших багато.

      Краще до себе вертайся й пильнуй там своєї роботи,

      Кросен своїх, веретен, та доглянь, щоб служниці у домі

      Всі працювали як слід. А розмови вести – чоловіча

      Справа, найбільше ж моя, бо єдиний я в домі господар».

      ³⁶⁰ Подиву повна, до себе вернулась тоді Пенелопа, —

      Синове слово розумне їй глибоко в душу запало.

      В горницю верхню вона із служницями разом ввійшовши,

      За Одіссеєм, за мужем коханим, там плакала, доки

      Сон їй солодкий на вії звела ясноока Афіна.

      ³⁶⁵ Галас тим часом зняли женихи в звечорілих покоях, —

      Всі-бо жадали вони з Пенелопою ложе ділити.

      Отже, почав Телемах