Одіссея. Гомер

ахеїв.

      Ці їх скликали, а ті – на площу збиралися швидко.

      Щойно посходився люд і натовп зібрався великий,

      ¹⁰ Вийшов на площу і він, тримаючи спис мідногострий.

      Був він не сам – услід йому бігли два пси прудконогі.

      Чаром божистим його опромінила з неба Афіна, —

      Всі зачудовано люди дивились, коли він проходив.

      Сів він на батьківськім місці, старшина ж уся розступилась.

      ¹⁵ Першим Египтій, герой, до громади почав промовляти.

      Зігнутий старістю був і знав у житті він багато.

      Син-бо коханий його з Одіссеєм поплив богорівним

      В суднах просторих у той Іліон, що славиться кіньми, —

      Звавсь він Антіф-списоборець. В печері глибокій убивши,

      ²⁰ З’їв його лютий кіклоп останнім шматком на вечері.

      Троє синів ще лишалось, – один, Евріном, з женихами

      Гурту тримався, два інші у батька в полях працювали.

      Тільки й того не забув він, весь час ним журився і плакав.

      Тож із сльозами Египтій почав говорити й промовив:

      ²⁵ «Слухайте, всі ітакійці, що маю вам нині сказати!

      В нас ні нарад не було, ні зборів на нашім майдані

      З дня, як на суднах просторих одплив Одіссей богосвітлий.

      Хто ж бо нас нині зібрав? Де виникла в цьому потреба —

      В когось з молодших чи, може, в людей поважнішого віку?

      ³⁰ Може, хто звістку почув, що додому вертається військо,

      Ясно нехай оповість нам, про що він довідався перше.

      Може, щось інше у справі народній звістить і розкаже?

      Благословенним мені він здається й відважним! Нехай же

      Зевс на добро йому все, що він серцем замислив, оберне!»

      ³⁵ Так він сказав, і, зрадівши, улюблений син Одіссеїв

      Всидіти довше не міг. Надумав і він говорити.

      Став посередині зборів. Тоді йому берло у руки

      Вклав окличник Пейсенор, в порадах розумних умілий.

      ⁴⁰ Спершу до старця звернувсь Телемах і промовив до нього:

      «Старче, той муж недалеко, – ти зараз і сам це побачиш.

      Я цих людей позбирав, у великім-бо смутку я нині.

      Звістки ніде я не чув, що додому вертається військо,

      Мовити ясно не можу, щоб я десь довідався перше, —

      Нічого в справі народній мені сповістити й сказати.

      ⁴⁵ Йдеться про мене самого й про лиха, що впали на дім мій.

      Два їх: одно – що загинув мій батько всечесний, який вам

      Був владарем і ставивсь до вас, як той батько ласкавий;

      Друге – ще гірше то лихо, що дім мій увесь незабаром

      Зовсім зруйнує й увесь мій набуток дощенту погубить.

      ⁵⁰ Матір мою женихи проти волі її обсідають,

      Всі оті милі сини тутешніх мужів щонайкращих.

      В дім до Ікарія-батька вони не посміли звернутись

      Прямо, щоб викуп належний він визначив сам за дочкою

      Й видав її за того, кого схоче, хто буде їй любий.

      ⁵⁵ В дім наш унадившись, день вони в день учащають до нього,

      Ріжуть нещадно воли в нас, і вівці, й годовані кози,

      П’ють