Одіссея. Гомер

підошви,

      Гожі й нетлінні, що всюди із подувом вітру найлегшим —

      І по воді, й по безкраїх просторах землі – її носять,

      Спис бойовий у руки взяла з наконечником мідним,

      ¹⁰⁰ Гострий, міцний і важкий, що ним побивала героїв

      Шереги гнівом охоплена донька всевладного батька.

      Кинулась летом швидким із високих вершин олімпійських,

      Стала в ітакськім краю, при самих Одіссеєвих дверях,

      Перед порогом надвірним, із списом в руці мідногострим,

      ¹⁰⁵ Вигляд чужинця прибравши, тафійського ватага Мента.

      Там женихів гордовитих застала. Перед дверима

      Грою в кості якраз утішали своє вони серце,

      Сидячи долі на шкурах волів, що самі ж повбивали.

      Слуги меткі та окличники з ними: одні у кратерах

      ¹¹⁰ Воду мішали з вином, а другі дірчатими мили

      Губками довгі столи й на середину їх виставляли,

      Інші ж – м’яса на них розкладали шматки незліченні.

      Перший з усіх Телемах боговидий богиню помітив.

      Серцем засмучений, мовчки сидів він поміж женихами

      ¹¹⁵ Й думкою батька собі уявляв благородного, як він

      З’явиться раптом і всіх женихів повигонить із дому,

      Честь свою верне і стане господарем власних маєтків.

      Мислячи так, він сидів з женихами й Афіну побачив.

      Кинувсь до входу він, сором відчувши в душі, що чужинець

      ¹²⁰ Мусить так довго стоять під дверима. Наблизивсь до нього,

      Взяв за правицю його, прийняв мідногострого списа

      І, промовляючи, з словом до нього звернувся крилатим:

      «Щастен будь, гостю, в цім краї ти прийнятий будеш привітно!

      Сядь, пообідай, а потім розкажеш, чого тобі треба».

      ¹²⁵ Мовивши це, йде вперед, а за ним – Паллада Афіна.

      Щойно обоє зайшли вони в дім Одіссея високий,

      Списа узяв він у неї, відніс під колону велику,

      Вставив у тесаний списник – туди, де багато стояло

      Інших списів Одіссея, в біді витривалого мужа.

      ¹³⁰ В крісло, привівши її, посадив, полотниною вкрите,

      Крісло ж красиве, різьблене, з маленьким підніжжям приньому.

      Сам на стільці біля неї узорчатім сів якнайдалі

      Від женихів, щоб криком своїм не завадили гостю

      Їжу спокійно вживати, хоча й до зухвальців потрапив,

      ¹³⁵ Та наодинці про батька відсутнього щось розпитати.

      Воду служниця внесла в золотому чудовому глеку —

      Руки вмивати – й поволі над срібним цеберком зливала;

      Потім поставила стіл перед ними, обструганий рівно.

      Хліба і страв розмаїтих їм ключниця вносить поважна,

      ¹⁴⁰ Радо і щедро черпнувши з домашніх запасів багатих;

      Різного м’яса їм чашник на блюдах поклав дерев’яних

      Купами, й келихи він золоті перед ними поставив;

      Часто й окличник до них підходив вина доливати.

      Шумно в кімнату зухвалі зайшли женихи й посідали

      ¹⁴⁵ Поряд, один за одним, на стільцях і на кріслах високих;

      Воду їм чисту на руки окличники стали зливати;

      Свіжого