Облиш мене. Ґейл Форман

не одержали вашого підтверджувального листа, – сказав секретар.

      – Що за повернення? – запитала Мерібет.

      – Ми надіслали вам повернення, – відповів секретар. – FedEx приймає квитанцію тринадцятого.

      Мерібет тоді була в лікарні. Вона сказала секретареві, що передзвонить, і підійшла до столика у вітальні. Вона завжди розбирала пошту, сортувала її, оплачувала квитанції, а відтоді, як перестала це робити, на цьому місці нагромадилася досить велика купа листів.

      Вона швидко відділила каталоги, пропозиції, статті від банків і поскладала рахунки в окремий стосик. Вона не знайшла нічого від податкової. А потім помітила грубезний конверт від FedEx, затиснутий між поштовою скринькою та стіною. На ньому була позначка ТЕРМІНОВО! Мерібет розірвала його. Усередині було повернення податків і лист із проханням для неї та Джейсона підписатися й надіслати назад до п’ятнадцятого.

      Вона ще раз перевірила дату на конверті. 12 жовтня. Лист був тут більше як два тижні, у конверті від FedEx, адресований їм обом, а Джейсон і не подумав розкрити його.

      Вона перетелефонувала до податкової, воліючи запитати, що їй робити, але секретар був на нараді. Вона зателефонувала Джейсонові на роботу. Він не відповів. Вона згадала про зустріч і написала йому листа, у якому попрохала ТЕРМІНОВО передзвонити.

      «Тер-мі-но-во!» – написала вона.

      Задзвонив її телефон. Вона почула гомер-пайлівський голос лікаря Стерлінґа на іншому кінці.

      – У чому проблема? – спитав він.

      – О, добридень. Я сьогодні прокинулася в дуже поганому стані.

      – Як це?

      – Виснаженою, слабкою. Мені болить у грудях.

      – Коли ви активні чи пасивні?

      – Пасивна.

      – Відчуття схоже на те, яке було під час серцевого нападу?

      – Ні. Воно більш штрикуче.

      – Маєте задишку?

      – Ні, не зовсім.

      – Запаморочення?

      – Мені не паморочиться, але я почуваюся… ненадійно. І знеможено. Гірше, ніж коли-небудь відтоді, як усе це почалося.

      – Я б не турбувався через це. У вас нормальне серцебиття.

      – А як щодо болю? Та виснаження. Крім того, маю головний біль.

      – Здається, ви перебільшуєте.

      – Хіба це безпечно? Я маю на увазі, що, можливо, у мене є якісь відхилення від норми? Я живу із двома чотирилітніми дітьми.

      – Поки вас не торкнеться інфекція верхніх дихальних шляхів, це не смертельно.

      – Це дуже заспокоює.

      – Якщо ваші діти чимось схожі на моїх, то в них завжди є щось.

      – Вони є переносниками інфекції.

      – Якщо це дуже вас непокоїть, відправте їх кудись на кілька днів. Одначе це схоже на звичайнісінький стрес, а біль у грудях – то нормальний етап одужання.

      – Мені справді недобре, – наполягала Мерібет. – Ви впевнені, що мені не варто прийти на прийом?

      – Якщо ви думаєте, що це терміново, то приходьте до лікарні. У будь-якому разі, я запишу вас на прийом. Можете прийти завтра.

      – Я зателефоную, якщо мені не поліпшає.

      – Це вже схоже на план, Меріанн. – Він посміявся з рими.

      – Мерібет,