Облиш мене. Ґейл Форман

погратися? – запитала вона Елізабет.

      Коли близнюки були зовсім маленькими, Елізабет, якщо не постійно, то принаймні регулярно брала участь у їхньому вихованні. Проте останні кілька років, коли в Оскара та Лів поступово сформувався певний характер, Елізабет відступила. Тож Мерібет не здивувалася, коли вона підвелася й відповіла Лів, що залюбки погралася б, але має повертатися до роботи.

      Коли Елізабет пішла, Мерібет запропонувала погратися з паперовими іграшками. Лів подивилася на неї як на заохочувальний приз – саме так, у принципі, Мерібет сприймала кожного нового друга після Елізабет. Але Лів погодилася.

      7

      Через тиждень після повернення додому Мерібет треба було зустрітися з лікарем Стерлінґом. Мати запропонувала відвезти її, але Мерібет подумала, що вона не переживе сумісний наступ мами з лікарем Дідусем. Утім, вона знала, що не може їхати сама. Справді не може. Що, як вона не зможе викликати таксі додому? Що, як ліфт зламається? Речі, які ніколи з нею не відбувалися, тепер не давали їй спати.

      – Ти зможеш уранці відвезти мене на прийом? – запитала вона Джейсона ввечері.

      Хоч він і працював удома, це були довгі, шалені години контролю над переміщенням тисяч аудіофайлів перед запланованим оновленням бази даних. Вона почула свій благальний тон. Це її дуже розгнівало, вона не могла ні на кого покластися.

      – Можеш узяти з собою свій ноутбук.

      – Звісно, – сказав Джейсон.

      Жінка відчувала подяку та обурення, які останнім часом постійно борються між собою й переплітаються, наче нитки ДНК.

      Вона була рада, що запропонувала йому взяти з собою ноутбук, бо вони аж дві години просиділи, чекаючи на зустріч із лікарем Стерлінґом. Увесь цей час у Мерібет вирували емоції. Також вона хвилювалася за своє серце, чи можна їй узагалі хвилюватися? Це змушувало її переживати ще дужче. Мабуть, кардіолог розуміється на цьому ліпше.

      Лікар Стерлінґ не сподобався їй відтоді, коли вони вперше зустрілися в лікарні. Його плазунська манера спілкуватися не покращувалася впродовж усього тижня її перебування в лікарні, коли він ставився до неї з підлесливим заступництвом, постійно розмовляючи про повернення «матусі» додому до її малят. Джейсон сказав, що лікар боявся, ніби вона подасть на нього до суду, бо він не представив ангіограму, неправильно провів операцію на артеріях, розірвавши їх, бо вони, мовляв, завдали йому клопоту, – але, у будь-якому разі, все скінчилося добре, тож вона не збиралася позиватися. Проте їй слід було знайти нового лікаря, котрого вона обрала б сама, а не як із цим, якого їй призначили.

      Коли медсестра нарешті покликала її, вона подивилася на Джейсона, який щось друкував на своєму ноутбуці.

      – Хочеш, щоб я пішов з тобою? – запитав він.

      Коли Мерібет була вагітна, він завжди супроводжував її під час візитів до гінеколога. Іноді після ехотомограм він виписував найкращі імена, почуті протягом дня, на її животі перед тим, як витерти з неї емульсію.

      – Усе добре, – сказала вона. – Працюй собі далі.

      Уже за двадцять хвилин вони