Кляса. Павло Вольвач

ще дальніший.

      «Склоняв «Запорожсталь» к сожитєльству», – згадує Пашок Гусаків вислів і посміхається йдучи, – це ж треба так сказати! Точно що сміяться хохотом. Треба не забути з Єгором поділитись. Вони це постійно роблять, Павло з Єгором – сміються. З усього. Єгор смішно ворушить бровами, зображуючи Василя Карповича, старого Дробота, який розмовляє з обколотим Вадіком, старшим сином. «Вадік, ти хочеш в технікумі учиться?» Єгорівські брови сходяться до перенісся. «Агнєшно, пепа», – Вадік-Єгор почухує п’ятірнею обличчя. Потім бере уявну трубку телефону і добродушно приплямкує, вже знов як старий Дробот: «Сергій Семенович? Є просьба. Ага… Харашо… А якого діаметру труба? Лади…» Єгор-Василь Карпович кладе трубку і знову ворушить бровами: «Вадік, підеш в елєктротєхнічєський…» – «Асіпа, пепа, – мямлить Єгор і підкочує очі під лоба. – Асіпа». В Єгора явний акторський талант.

      Весело й цікаво з Єгором можна говорити й про щось серйозніше. Про війну в Карабаху, наприклад, про генерала Лєбєдя, що, виставивши щелепу, рикав недавно по телевізору, смішний, чи про Солженіцина з яким-небудь Варламом Шаламовим – єгорівські батьки передплачують журнали «Новий мір», «Знамя» і «Юность», довільний джентльменський набір радянської «прогресивної інтелігенції», там часто друкуються твори з «шухляд», про табори і сталінські репресії – Пашка це цікавить, Єгора теж. У нього навіть дід, колишній партпрацівник, був репресований як «ворог народу»: «Увєзлі Ґрі-і-і-шу-у, – Єгор дотепно копіює свою бабцю, змахуючи уявну сльозу і дрібно покивуючи головою, – навсєґда увєзлі-і-і».

      – Грамотєї х-хуєви! – сичить на них Олег Дробот, Малий. – Куди там – Бєрія, Шмєрія… Нє, шоб думать, де взять. Он Шестопал у Вальки вже з утра брав…

      Малий – типовий гопник, «любер», як називають його Пашок з Єгором, начитавшись про люберецьких в «Огоньку», – тупуватий і розбишакуватий. Він вже, мабуть, теж під грилем.

      Сонце поволі щільнішає і заливає весь простір. «Ніби лимонад», – думає Пашок умиротворено і, ковзаючи оком по верхівках дерев, недбало кладе уявні вправні мазки на уявне ж полотно. Розтоплена сонцем, похмільна невпевненість майже зникла, футболка приємніше теплішає на плечах, і Пашка огортає спокій. Він уже чомусь впевнений, що в «Біді» вчора все обійшлося благополучно. В пам’яті зринають кілька смішних епізодів, з яких вони посміються з Єгором, зустрівшись. Пітома, наприклад, піввечора набридав Пашкові, допитуючись – зламати ударом кулака стіл, чи ні? Потім переключив увагу на підстриженого під Шварцнеггера бармена і знов докучав: «А йому – хоч? От щас, дам – і голова одлетить. Аж на бігом. Хоч?»

      Павло не схотів. Краще це все відтворити в особах сьогодні під пивною. Тим більше що Пітому самого за день перед тим Клим збив з ніг, з одного удару.

      Павло з Єгором сміються, чого їм не сміятися? Хоча, якщо дивитися з обивательської, серйозної сторони, робити це їм обом не дуже то й варто. Особливо Єгору. Він наркоман і колеться уже п’ятий рік.

      5

      Наркоманів