Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова

займаюся йогою та медитую.

24.10.

      Написала оповідання. Воно про те, як бандити прийшли вбивати господарів будинку. Потім перечитала його і спалила.

      У Хави моя книжка «Том Сойєр». Хоч би не загубила!

      Приїхала бабуся Тося. Ночує в нас. Здається, вона знає про мою симпатію до Ерика.

26.10.

      Прийшла зі школи. Дорогою наслухалася гидоти від подруги Хави, сусідки Маліди та їхнього однокласника.

      Вони всі у 8-му класі. Усю дорогу знущались. Обзивали «росіянкою». А це найбільша ганьба! Росіяни бомбили Чечню, а тепер якщо хто «росіянин», то його вбивають.

      Особливо невідомий мені хлопець перед Малідою та Хавою хизувався – гидоту говорив. А перед моєю мамою Хава й Маліда тю-тю-тю – мило так співають! І сумочку допоможуть донести. Адже «друзі». От як прикидаються!

      Снилися погані сни.

      Кассі пересіла від мене за парту до Яхи. Ближче до вікна. Я на неї страшенно образилася – бути служницею у служниці! Але знаку не подала.

      Яха, як і інші в банді, в усьому допомагає Левиці-Лур’є. Б’ються, влаштовують розбірки за її інтереси. Утискають тих, хто їй не до вподоби. Завжди ходять разом.

      Погано мені тут, страх погано.

      П.

27.10.

      Треба готувати заліки. Такі нові шкільні правила. Тьотя Аля передала звістку, що спробує з дітьми повернутися до Ґрозного, у свою квартиру. Більше їм жити немає де, тільки на вулиці. Можливо, Сашку вони оселять у нас.

      Учора я й мама віднесли в приватний сектор дядькові Тагіру лист. Татарин-сусід цей лист передасть у Ставропольський край Альонці й тьоті Валі! Ото Альонка зрадіє!

      Сьогодні в школі з Кассі сталася така історія: вона побилася з Тарою. За це Лінда і Яха потягали її за волосся й надавали стусанів. Кричали їй:

      – Ти – російська дурепа!!!

      Я знайшла її заплакану в туалеті й сказала:

      – Оце тобі урок. Підлизуйся до них більше.

      Вона спитала:

      – А що робити? Як вижити?

      – Об’єднатися! Слабких не так мало, як здається. Вони можуть бути сильними!

      Я їй сказала, що буду головною і все вирішуватиму. Але вони повинні мене підтримати: вона, Тина, Зуля, Сета й Заїра.

      Хлопці самі собою або прислужують інколи Лур’є-Левиці. На них покладатися не можна.

      П.

28.10.

      Вечір я провела чудово! Ерик приїхав. І був зі мною ніжний і ґречний. Догоджав! Подавав чай! Ми грали в карти при свічках, тому що електрика вимкнулась. Вона дуже рідко буває в Ґрозному. Ми їли цукерки. Я сміялась і жартувала й не могла зупинитись. Почувалася такою дурненькою і такою щасливою!

      Ерик підсунув мені тест із газети: «Чи гарна ви господиня?», після чого сміху та жартам не було кінця.

      Сашку тьотя Аля залишила в родичів, у іншому регіоні. Але всій їхній родині в родичів не поміститись.

      Поля

29.10.

      Надворі дощ. Я прийшла зі школи.

      Розмовляла з дівчатами. Кассі й Тина бояться виступити проти правил шістки. Лур’є-Левиця диктує події в класі.

      Крім цього, раптом учителі стали вимагати з дітей плату за навчання! Звідки брати гроші?!

      Здивував