Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова

до тьоті Алі. Ерик був зайнятий. Майстрував щось із Мансуром. Я покрутилась і пішла. Робила з Хейдою галушки та вареники. Ми слухали музику на магнітофоні.

      У чверті з математики мені поставили трійку. Яка ганьба!!! Трійку! У мене всі п’ятірки! Я навіть розгубилася спочатку. Це слід виправити!

      Від сьогодні канікули.

      Хава книжку повернула й узяла іншу з нашої бібліотеки.

      Мій вітчим Руслан привіз мені зошити й ручки для навчання та кудись відразу поїхав.

05.11.

      Снився сон про корабельну трощу. Я потонула й потрапила на той світ до примар, у світ величезного Місяця.

      Чомусь стала прохати телефон, щоб зателефонувати Акбару, синові тьоті Мар’ям, і все розповісти.

      Зараз 16.00. Ми пили з мамою чай. Мама каже:

      – Дай-но мені свою шоколадку!

      Я їй дала й кажу:

      – Я теж робила тобі натяки щодо банана, а ти не поділилась.

      А вона:

      – Тонкі натяки на товсті речі? – сміється.

      Приказка така. Мені ж анітрохи не смішно.

      П.

06.11.

      Електрики нема. Води нема. Газ ледве працює на пічці. Учора тьотя Мар’ям і тьотя Аля сиділи в нас. Тьотя Аля принесла книжки, які брала читати. Розповіла, що їм хтось віддав телевізор. Та що з того? Ми його все одно дивитись не можемо.

      Вітчим Руслан привів Шервані, свого друга-чеченця, до нас додому. Друг вірить у джинів та різних духів. Каже, що духи стежать за людьми і збивають їх із дороги. Загалом він має рацію. І нам його шкода.

07.11.

      Прибрала в усій оселі. Читала книжки Л. Толстого. У нас дванадцятитомник.

      Бачила Хейду та Хаву. Хейда говорила про хлопців, а Хава стерла мою музичну касету, а бреше, що й пальцем не торкалася.

      Мама прийшла з ринку – торгувала. У неї болять руки й ноги. Вона спить.

09.11.

      Заважають навчатися. Вивчила тільки підручник з історії та фізики. 11 листопада до школи.

      Заходила до тьоті Алі. Ерик мовчить.

      Хейда приходила. Її тато живе з іншою дружиною, а не з її мамою. Хейда хоче посварити свого тата і його іншу дружину. Вона думає, що тоді тато до них повернеться.

      Я боюся бути вдома сама. Дивні речі відбуваються. Дверцята шафи стукають, посуд перевертається сам собою!

      Сусіди кажуть, раніше на місці будинку й садів-городів був старий цвинтар.

      Поля

11.11.

      Сьогодні треба було йти до школи. Але дівчата-сусідки, які обіцяли зайти по мене, знову не дотримали слова. Хаві напередодні моя мама виказала через касету, і вона, певне, образилась. Але вибачилась і обіцяла перезаписати пісні.

      Патошка з третього поверху захворіла. У неї температура.

      Поскаржилася мамі на вітчима. Але мама сказала, що його кохає, стала на його бік, а мені звеліла замовкнути. Я сама-одна. Ніхто мене не захистить.

      Моя творчість мамі теж не до вподоби. Прочитала їй уривок зі свого роману про острови, а вона як закричить:

      – Ти пишеш свої писульки, а треба хату прибирати, на ринку торгувати, їжу для родини готувати! Нікому твої записи не потрібні! Ач, знайшлася письменниця!

      Потім