Мураха у скляній банці. Чеченські щоденники 1994—2004 рр.. Полина Жеребцова

веселість і простота. Егоїзм та гординя часом псують усе, що досягнене.

      Але рятують філософія й гумор.

      Уже майже рік я займаюся йогою. По дві години на день. Роблю вправи з Хатха і медитую в позі «лотоса». Навчилася заплющувати очі і бачити світло. Ні про що не думати. Особливо це допомагає після сварок і образ. Це рятує.

      Я багато читаю про Будду.

      Поля

06.06.

      Цілий день торгую на Центральному ринку. Продаю сік. До мене дядьки чіпляються. Зовсім знахабніли, потвори!

      Єдина радість: бачила на ринку Ерика. Запитав, як справи. Він теж торгує товаром, мамі своїй допомагає, щоб продукти додому купувати.

      Зарплати нікому не платять. Мій вітчим торгує старими запчастинами від поламаних телевізорів. Лагодить телевізори. Мама продає пиріжки, я – сік. Але їжі однаково мало.

      Я сьогодні заробила 19 тисяч. Це тільки купити хліба, масло та банку сайри. А мама – 32 тисячі.

      Зараз я читала книжку, а мама раптом ні сіло ні впало сказала, що в мене рано будуть діти. З чого вона це взяла? Треба з’ясувати.

      Поля

11.06.

      Пропаща я людина! Ніхто зі мною не дружить, ніхто мене не любить. Мені дуже, дуже погано. Я не знаю, чи жива Альонка. Куди їх вивезли? Листа нема. Я торгую з ранку до пізньої ночі соком і жуйками на ринку. Сашка не розмовляє, тікає. Дружить із Мансуром, Баширом.

      Поля

19.06.

      Удома. Не торгую. Дощі.

      Збираюся все тобі розповісти, Щоденнику, але нема коли. У мене справи: прибирання вдома, потім довгі медитації. Думаю, чи не стати буддисткою?

      Ґаутама був великим філософом. Він сказав, що кожен може досягти просвітління. А мені здається, що пітьма навколо може поглинути мене. Я хочу просвітління. Я хочу вирватися з Колеса і бути вільною.

      Учора приходили Джамбулат і Адар, діти дідуся Шаміля. Мають по 20–25 років. Вітчима не було. Вони сиділи й розмовляли з мамою.

      Їхні розмови мені не сподобались. По-моєму, вони змінилися, стали вживати наркотики. Мама їх пустила, тому що вони сини дідуся Шаміля! Інакше б не пустила. Але без свого батька вони поводились інакше. Нахабно.

      У Джамбулата був автомат. Він вирішив показати, як треба стріляти з автомата. Але коли я взяла автомат у руки, я зрозуміла, що ненавиджу зброю. Я ненавиджу зброю тому, що вона вбиває людей і тварин. Тому, що кулі влучають у дерева.

      Джамбулат іще зовсім знахабнів і вирішив мене обійняти, коли показував, як натискати на курок. Я його відіпхнула і сказала, що все розповім дідусеві Шамілю. Джамбулат дуже злякався. Швидко пішов із братом.

      П.

21.07.

      Привіт! Я довго не писала в тобі, Щоденнику. Для початку створю план:

      1. Сварка з Сашкою

      2. Іслам

      3. Подорож

      4. Магнітофон

      5. Патошка

      6. Робота/ринок

      7. Ерик

      Я не бачила Сашку вісім днів. Я майже весь час його не бачила, але зараз говорю про останній тиждень. І от він з’явився. Разом зі своєю мамою, тьотею Алею, і братом Ериком. Їм увечері стало нудно, і вони прийшли до нас на чай. То йому вистачило нахабства сказати мені, що він буде зустрічатися