Платонічне кохання. Оксенія Бурлака

думав, що ти таке дивишся.

      – Ми з мамою його обожнюємо. Ти трохи схожий на Річарда Гіра.

      – Не кажи дурниць, – тепер червонів він, а не я, і це було мило.

      – Чого? Правда-правда, ти навіть гарніший.

      – Ти теж гарніша за Джулію Робертс.

      – Серйозно?

      – Чого мені брехати? – ми сміялися вдвох. – Добре, я поки тебе залишу. Якщо буде потрібна допомога, гукай.

      – Дякую, домовились.

      Коли Лев вийшов, я роздяглась і почала набирати величезну ванну. Кинула сіль, налила пінку і через мить уже ніжилась у гарячій воді. Це було справжнє блаженство. Потім я почала шукати, де б увімкнути музику, але не зуміла розібратися з кнопками. Пінка повністю покрила моє оголене тіло, і я наважилась покликати Лева.

      – Хей, мені потрібна допомога, – крикнула голосно.

      Через хвилину Лев постукав у двері й зазирнув у щілину.

      – Щось трапилось?

      – Допоможи, будь ласка, увімкнути музику.

      – Так, звісно, – Лев увійшов, і я побачила, як він соромиться, намагаючись не дивитися у мій бік. – Музика вмикається ось тут, на цій панелі. Усе просто. Ти можеш увімкнути радіо або готовий треклист. Є джазовий збірник, класика, соул… Що хочеш?

      – Класику.

      – Моцарт підійде?

      – Так, давай Моцарта.

      – У тебе таке довге волосся. Напевно, важко мити, потім сушити, заплітати.

      – Зовсім ні, це так здається, що важко. Але насправді все дуже просто. Хочеш спробувати?

      Він зашарівся.

      – Що саме?

      – Помити моє волосся.

      – Ти серйозно?

      – Якщо ти соромишся, тоді не треба, але ж ти сам запитав.

      – Ні-ні. Якщо ти не проти – я з радістю приймаю цей виклик.

      – Виклик? – хіхікнула.

      – Не знаю… Завжди мріяв мати дочку. Здавалось, що це дуже мило – мити волосся, заплітати косички.

      – Ну, тоді настав твій час.

      – Спробую. Постараюсь не накосячити. Ніколи нікому не мив волосся, тільки собі.

      – Усе дуже просто, розслабся.

      Я на секунду пірнула під воду, щоб намочити все волосся. Лев сів на стілець позаду мене і дуже обережно розподілив шампунь по всій довжині. Я відчувала, як тремтять його руки, він дійсно хвилювався і хотів, щоб усе вийшло бездоганно. Його руки так ніжно масували голову. Я заплющила очі й насолоджувалася моментом.

      – Пірнай, – промовив він, і я знову зникла під піною.

      – Піднімись трохи, хочу змити піну з волосся, – я підтягнула до себе коліна й обійняла їх, піднявшись у положення сидячи. Він узяв душову ручку і почав змивати волосся, приділяючи увагу кожному пасмечкові. Не знаю чому, але я не соромилась його. Насправді ця мить була дуже природною, щирою і теплою.

      – Усе, мені здається, готово.

      Я розплющила очі й засяяла.

      – Дякую. Навіть не очікувала, що це так приємно.

      – Тобі ніхто не мив волосся?

      – Ні, я ж із села. Там навіть ванни нема.

      – Точно, забув.

      – Я прийняла ванну вперше, коли зняла кімнату. Це справжній кайф. Лежала б години