Історія Землі. Роберт Гейзен

під час народження Місяця.

      Наступна конкуруюча ідея, теорія захоплення, розглядає Місяць як сформовану окремо меншу за розміром планетезималь, що має приблизно той же поштовий індекс у Сонячній системі, що й Земля. В якийсь момент два тіла рухалися досить близько одне до одного і більша за розміром Земля захопила менший Місяць, накинувши на нього орбітальну петлю, яку поступово затягнула. Цей ненаситний гравітаційний механізм, вочевидь, добре спрацював на менших супутниках Марса, що є шматками гірських порід, то чом би йому відмовити для Землі?

      Третя гіпотеза, теорія спільної акреції, постулює, що Місяць утворився приблизно на своєму нинішньому місці з великої хмари уламків, що залишилися на орбіті Землі. Ця правдоподібна теорія розвиває ідею про утворення супутників Сонця і газових планет-гігантів. Такі процеси відбувалися в Сонячній системі знову й знову: менші об’єкти зростають із хмар пилу, газу та каміння довкола більших об’єктів.

      Три суперницькі гіпотези; яка ж із них правдива? Допитливі змушені були чекати на дані аналізу кратерної поверхні Місяця – понад 380 кг зразків, результат шести польотів за програмою «Аполлон».

Висадка на поверхню Місяця

      Польоти до Місяця за програмою «Аполлон» значною мірою змінили планетознавство. Звісно, вони стали неперевершеним зразком високої технологічної майстерності та й приводом для хвастощів Америки. Безсумнівно, вони спричинили колосальний ріст військово-промислового комплексу. А також сприяли численним інноваціям, починаючи від міні-комп’ютерів і до полімерів та напою Tang, дохід від цих рушіїв економічного розвитку міг вже в рази окупити 20 млрд доларів, витрачених на космічні програми. Не дивно, що національна гордість та гонитва за «височиною», а не прагнення розвинути селенологію були першочерговою метою цих дорогих та небезпечних перших досліджень Місяця.

      Навіть за таких обставин важко переоцінити вплив програми «Аполлон» і здобутих нею результатів (передусім зразків порід, що наче скарби лежали на Місяці) на моє покоління геонауковців. Упродовж усієї історії людства Місяць був вабливо близько, на відстані менш ніж чотириста тисяч кілометрів. У погожий літній вечір, коли на небі починає багряніти повний Місяць, здається, наче ви можете дотягнутися і вхопити його. Проте у нас не було зразків – нічого, що могло підказати, з чого ж був зроблений Місяць, або ж коли чи де це сталося. Отримавши партію зразків місячних порід, уперше в історії людства ми змогли буквально доторкнутися до Місяця (сьогодні це може повторити відвідувач Смітсонівського музею).

      Уперше я в буквальному сенсі вдихнув запах місячних зразків узимку 1969—1970 рр., коли був студентом старших курсів Массачусетського технологічного інституту (МТІ), менше ніж за півроку після історичної місії Аполлон-11. Декорації, так би мовити, були розставлені за декілька місяців, 24 липня 1969 р., коли на Землю повернулися ті, хто першими ступили на Місяць.