Історія Землі. Роберт Гейзен

на неймовірно великий вік Землі. Найочевидніші докази – геологічні явища, що призводять до щорічного відкладення осадів. Підрахувавши шари, ви підрахуєте роки. Найнаочнішим прикладом геологічного календаря є відкладення варв – чергування невеликих світлих та темних шарів грубозернистого весняного осаду та, відповідно, дрібнозернистого зимового. Одна ретельно задокументована проба осадових розрізів, узята з льодовикових озер Швеції, свідчить про 13 527 років накопичення світло-темних прошарків. Тонкошарові сланці Ґрін-Рівер, що виступають на поверхню мальовничих стрімких каньйонів штату Вайомінґ, є безперервним вертикальним перерізом з ділянками щорічних нашарувань протягом понад мільйон років. Так само свердловини, пробурені на глибину тисяч метрів у льодовиках Антарктиди та Ґренландії, свідчать про більш ніж 800 тис. років осадження – рік за роком, один сніговий шар за іншим. Усі ці поклади напластовані на значно старіших гірських породах.

      Вимірювання повільніших геологічних процесів значно ширше розсувають часові рамки історії Землі. Формування масивних Гавайських островів потребувало повільної та сталої вулканічної активності, коли шари лави послідовно накривали один одного впродовж щонайменше десятків мільйонів років, судячи із сучасної частоти вивержень. Аппалачі та інші древні положисті гірські хребти утворилися завдяки сотні мільйонів років поступового вивітрювання, ледь відчутні рухи тектонічних плит, що перемістили континенти та збільшили океани, також відбуваються циклами в сотні мільйонів років.

      Фізика та астрономія дають не менш переконливі докази древності. Передбачувана швидкість розпаду радіоактивних ізотопів вуглецю, урану, калію, рубідію та інших елементів – це винятково точний годинник для встановлення часу породоутворення, яке відбувається мільярди років із моменту формування Сонячної системи. З мільйона атомів радіоактивного ізотопу половина розпадеться протягом часу, який називають періодом напіврозпаду. Наприклад, залиште мільйон атомів урану-238 і поверніться до них, коли промине в 4,468 млрд років, тобто період їхнього напіврозпаду, і ви побачите, що є лише близько півмільйона атомів урану-238. Решта розпадеться на півмільйона атомів інших елементів, у кінцевому підсумку залишаться стабільні атоми свинцю-206. Почекайте ще з 4,468 млрд років – і лишиться лише чверть мільйона атомів урану. Вік найстарішого примітивного хондриту – 4,566 млрд років – визначений саме цим методом радіометричного датування.

      А щодо багатьох мільярдів років до виникнення Сонячної системи? Астрофізичні вимірювання руху віддалених галактик указують на те, що вік всесвіту значно більший за 4,5 млрд років. Усі галактики стрімко віддаляються від нас. Дані допплерівського, або так званого червоного зсуву, демонструють, що більш далекі галактики віддаляються набагато швидше. Прокрутіть цю космічну касету назад – і усе зведеться до однієї позначки – 13,7 млрд років тому. Момент Великого