Відрижка зубасті лягушки. Гумористичний роман фентезі. СтаВл Зосимов Премудрословски

не розумів їх дзижчання і тому вирішив, і оборонитися і по обідати. Він був в два рази більше казула і тому із задоволенням дзьобом вхопив очей Дулі. Та закричала.

      – — Ааай яй яй, він кусається, а я, дурна за нього заступаюсь. Бийте його, хлопці. – І черепки знову налетіли на горобця, побили його і потужний піноскакок Зулькі вибив його з нори назовні. Допомогли і його старання лапами, які він відштовхувався, будучи, маючи зад тіла зовні нори.. Стася, що не оговтавшись, опинившись назовні, втік геть. Злетіти йому вже не вдавалося, як раніше. Від ударів незнайомців облетів весь гній разом з мухами, але він швидко, швидко біг, біг швидко, швидко біг, біг швидко, швидко біг, біг швидко, швидко біг, біг і заблукав в кущах полину, ліг на землю і заснув…

      апулаз третій

      в дорогу

      Про те, що сталося в кінці печери дізнався незабаром і сам Генералісіфіліс. Всій Галупіі, Його Президентство, Семісрак. Це ноу-хау про отвір вивчили і зібрали незапланований Рада Черепович в Норі бадилля Верховного Парламенту Великої Галупіі (НБВПВГ). (Нора – приміщення, Гичка – збори умів колонії).

      – — Прошу всіх встати!! – прорапортовала прессекретар Його Президентства, казула Зек, віщунів, Його Піднесене Без баштове Велич, Генералісіфіліс Всіх Галупов, Його Президентство, Верховний Владика, Семісрак пре… ООООТСТООООЙ!!!!

      Всі встали на тім'ячку, чи то пак на рогах.

      – — Хайхай хилаек бір джулемас, бір лайок.

      Корим морим, корим морим,

      Бенкет гулемис билаек … – по вітали Черевічі свого Главу. Генералісіфіліс зайняв своє місце.

      – — Я зібрав Вас, здрастуйте, про, преподобні, по одній, яка дійшла до моїх уст, сенсації..

      – — Ми че так і будемо стояти на рогах? – во час промови Глави, пошепки перебив або запитав молодий Черевіч сусіда. Він вперше прийшов на раду.

      – — Тихо. Скажуть танцювати – будемо танцювати. – гаркнул на молодого сусід, що стоїть з права. – Так що терпи і не обламувати слухати легенду Галупіі.

      – — Ось, минулого разу.. – добавіл інший сусід зліва. – пригалі хто вище майже добу.

      – — Навіщо? – спросіл молодий.

      – — Нічого було сказати, ось і думали, щоб збори не пройшло дарма…

      – — А щоб краще думалося, Глава наказав стрибати…

      – — А мені подобається спати і пофіг як.. – сказал третій з ліво і заснув.

      – — Спати? Так нічого ж не почуєш? – спросіл молодий.

      – — Ні в якому разі, аж ніяк, молодий Черевіч, коли спиш краще розумієш, те, що говорить. Особливо паузи…

      – — Тихо Вам!! – гаркнул один з найстаріших Черевічей.

      – -… І наші підлітки вступили в рівний бій з невідомим непізнаним неживим істотою, який, зламавши стелю-пол, відкрив нам новий світ. Значить є нам подібні рухомі предмети, які що б рухатися, харчуються тим же, чим і ми…

      – — А може бути, Владико, це вторгнення? – перебіл хтось.

      – — Чи не перебивай,.. Че я хотів сказати? – Семісрак