Внутрішня історія. Серце – найважливіший орган нашого тіла. Йоганнес Гінріх фон Борстель

Читать онлайн.
Название Внутрішня історія. Серце – найважливіший орган нашого тіла
Автор произведения Йоганнес Гінріх фон Борстель
Жанр Медицина
Серия
Издательство Медицина
Год выпуска 2015
isbn 978-617-12-5544-9



Скачать книгу

за хвилину. Бо інакше висохне слизова оболонка носа. Тільки цього бракувало нашому пацієнтові, враховуючи його стан. Кисень має полегшити дихання, а не ускладнити. Я міг би взяти й маску. Але в цьому випадку треба подавати мінімум 6 літрів або навіть більше, бо інакше пацієнт не отримуватиме достатню кількість кисню. Вагаюся. Взяти окуляри – тоді йому бракуватиме кисню, а маска досить неприємна на обличчі. Усе зважую і таки вирішую, що пацієнт зможе перебороти неприємні відчуття від маски.

      Штефан починає надання допомоги з короткого опитування – збирання анамнезу:

      – Ви відчуваєте біль? Якщо так, то де?

      – Тут, – видушує із себе чоловік і показує на лівий бік грудини.

      – Маєте на щось алергію?

      – Ні!

      – Чи приймаєте регулярно якісь ліки, чи, можливо, приймали вже щось сьогодні?

      – Ні!

      – Ви хворієте?

      – Так, у мене діабет.

      – Другого типу?

      – Так, – він закашлюється. – Другий тип.

      – Приймаєте інсулін? – запитує мій колега.

      – Е-е-е, ну так… але всього-на-всього маленький укол перед споживанням їжі.

      Ага! Мене попереджали про це під час навчання, і ось це стається мого першого ж дня на «швидкій». Це поширене явище, коли пацієнти, яких запитують про вживання лікарських засобів, стверджують, що не приймають жодних. Чому це так, не можу пояснити й досі. Гадаю, регулярний прийом ліків для багатьох перетворюється на звичний ритуал, як-от ранкове чищення зубів. Для таких людей уміст таблетки чи навіть уколу мало чим відрізняється від цукру в каві. Це в жодному разі не є намаганням збити лікарів з пантелику, але у форс-мажорній ситуації така «забудькуватість» може бути вкрай небезпечною.

      Штефан продовжує опитування:

      – Чи бували у вас уже проблеми з диханням або інші захворювання, спричинені застудою чи діабетом?

      – Ні, лише діабет! – рішуче відповідає пацієнт.

      Утім раптово, ніби нізвідки, чується голос його дружини, котра повільно, але впевнено наблизилася коридором на відстань, яка дає змогу її почути.

      – Розкажи їм про ангіну! – гукає вона. – Про ангі-іну-у!

      Літній чоловік дещо нервово закочує очі. Тоді повідомляє, що в нього два роки тому діагностували Angina Pectoris[16], але він не приймає у зв’язку з цим жодних медикаментів. Він мав час від часу проблеми з диханням, але короткотривалі, і жодного разу вони не були настільки серйозними, як сьогодні.

      Поки Зіна накладає пацієнтові манжет для вимірювання кров’яного тиску, я пропоную йому одягти кисневу маску, яку він бере з моїх рук надто формально і притискає до рота й носа. Вирішую спершу дати 8 літрів за хвилину. За допомогою пульсоксиметра вимірюю на пальці рівень кисню в крові. Поки що все видається цілком нормальним. Але кров’яний тиск і частота серцебиття підвищені. Це може бути наслідком як стресу, так і чогось іншого. Болі в грудях, задишка, проблеми з серцем у минулому… Лунають усі «тривожні дзвіночки» водночас.

      Мій колега починає вивчати



<p>16</p>

Стенокардія – тимчасовий розлад циркуляції крові в серці, нерідко пов’язаний зі звуженням просвіту коронарних судин серця. (Прим. авт.)