Внутрішня історія. Серце – найважливіший орган нашого тіла. Йоганнес Гінріх фон Борстель

вени відносять бідну на кисень кров назад. Винятками з правила будуть вени, які несуть кров від одного органу до іншого, а не в напрямі серця. Наприклад, портальна система кровообігу печінки. У ній кров спершу рухається з кишечника до печінки, а вже тоді до серця. Це має практичне значення, адже деякі отрути, які потрапляють в організм із їжею, печінка може затримати відразу й уберегти нас таким чином від можливої шкоди.

      Легенева вена й артерія, як ми вже бачили, теж винятки. Хоча легенева артерія, як і всі її колеги, веде від серця, проте вона транспортує не збагачену киснем кров, а таку, що збагачується киснем, тільки потрапивши до легень. Врешті-решт навантажена киснем кров витікає з легені й тече по легеневій вені назад, до лівого передсердя. Після чого через лівий шлуночок та аорту, нашу головну артерію, викидається в тілесне коло кровообігу. Цей удар серця ми відчуваємо як пульс.

      Насправді ж ми сприймаємо розширення й звуження однієї артерії. При цьому вона проходить максимально близько до поверхні тіла, що рідко трапляється з більшістю артерій. Лише в кількох місцях – на стопі, в області паху, під пахвами, на шиї та передпліччі – можна добре відчути пульс. Дивовижне переживання – відчувати потік власної крові, чи не так? Саме це дає можливість усвідомити, що ж там, під шкірою, витворяє наш організм.

      Тому, що артерії так рідко наближаються до поверхні тіла, слід завдячувати хитрощам еволюції. Адже ушкоджена артерія жахливо кровоточить. Уявіть собі таке свинство: нарізаючи моркву, порізати палець і, за найгіршого розвитку подій, загинути від втрати крові. Якщо ж артерія схована в тканинах глибше, то щоб її поранити, треба докласти доволі значних зусиль, просто подряпатись буде замало.

      Тепер, коли ми дізналися, чому не стікаємо кров’ю, подряпавши палець, залишилося ще з’ясувати, як кров повертається від кінчика пальця назад до серця. Адже їй знову потрібно потрапити до легень, щоб насититись киснем. Отже, у напрямку серця вона тече спершу по маленьких венулах, тоді по венах. Перш ніж досягти правого передсердя, кров збирається у двох великих судинах – верхній та нижній порожнистих венах. До верхньої порожнистої вени вона стікається з верхньої частини тіла, рук та голови, а до нижньої – з органів області живота, ніг і тулуба.

      Але яким чином кров піднімається від гомілки на 130 сантиметрів угору, до серця? Цього вдається досягти завдяки клапанам, які нагадують вентилі й зустрічаються у венах через кожні декілька сантиметрів. Вони відкриваються в напрямку до голови, але ніколи – у зворотному. Так само як і клапани серця, вони не дають крові текти назад. А поки ми рухаємося, м’язова тканина, що оперізує судини, виконує решту роботи, штовхаючи кров далі в напрямку серця. Таке явище часто називають м’язовою помпою.

      Однак з віком венозні клапани нерідко починають руйнуватися й перестають працювати. Через це неухильно зростає тиск на нижні, неушкоджені клапани, і відрізок вени, розташований між ними, розтягується. Негарний наслідок цього – варикозне