Оголошено вбивство. Аґата Крісті

жарт? Та нічого подібного.

      – А як ти, Джуліє, це не твоя витівка?

      – Звичайно, ні, – відповіла Джулія зі знудженим виразом обличчя.

      – А чи, бува, не місіс Геймс… – і Дора Баннер подивилася на порожнє місце, де щойно сиділа за сніданком якась особа.

      – О ні, не думаю, що наша Філіпа може спробувати насмішити когось, – сказав Патрік. – Вона надто серйозна жінка.

      – Але в чому тут жарт? – запитала Джулія, позіхаючи. – Що ця нісенітниця могла б означати?

      Міс Блеклок повільно промовила:

      – Якась дурна містифікація абощо.

      – Але чому? – вигукнула Дора Баннер. – Яка її мета? Цей жарт здається мені дуже дурним. І в нього поганий смак.

      Її відвислі щоки обурено загойдалися, а короткозорі очі спалахнули обуренням.

      Міс Блеклок усміхнулася їй.

      – Не треба так перейматися, Банні, – сказала вона. – Хтось має вельми ідіотське уявлення про гумор, і мені хотілося б знати, хто.

      – Тут сказано, що вбивство буде скоєно сьогодні, – зазначила Дора Баннер. – Сьогодні о пів на сьому вечора. Що станеться, як ви гадаєте?

      – До нас прийде смерть! – сказав Патрік похмурим і моторошним голосом. – Солодка смерть.

      – Не верзи дурниць, Патріку, – сказала Летиція Блеклок, коли міс Баннер нажахано зойкнула.

      – Я мав на увазі лише той особливий торт, який готує Міці, – сказав Патрік тоном вибачення. – Хіба ви не знаєте, що ми називаємо його «Солодкою смертю»?

      Міс Блеклок неуважно посміхнулася.

      – Але все ж таки, що ти думаєш, Леті… – ніяк не хотіла заспокоїтися міс Баннер.

      Подруга урвала її голосом, який звучав із веселою безтурботністю:

      – Одне я знаю напевне, – заявила вона. – О пів на сьому сюди зійдеться півсела, що тремтітиме від цікавості. Я повинна перевірити, чи ми маємо бодай якісь запаси хересу в домі.

      ІІ

      – Ти стурбована, Леті, хіба ні?

      Міс Блеклок стрепенулася. Вона сиділа за своїм письмовим столом, неуважно малюючи рибок на промокальному папері. Вона подивилася на стривожене обличчя своєї давньої приятельки.

      Вона не знала, що їй сказати Дорі Баннер. Вона знала тільки те, що треба якось заспокоїти Банні. Хвилини зо дві вона мовчала, обмірковуючи ситуацію.

      Вона й Дора Баннер ходили разом до школи. Дора була тоді гарненькою, світловолосою, синьоокою і досить дурною дівчинкою. Те, що вона була дурна, мало важило, бо її веселість, завжди піднесений настрій і врода робили з неї вельми приємну подругу. Вона мала б одружитися – так думала тоді Летиція – з якимсь приємним військовим або сільським адвокатом. Вона була наділена стількома позитивними якостями – приязною вдачею, благочестям, відданістю. Проте життя виявилося немилосердним до Дори Баннер. Їй довелося самій заробляти собі на хліб. Усе, за що вона бралася, вона робила вельми сумлінно, але нічого в неї не виходило.

      Подруги втратили одна одну з виду. Але півроку тому міс Блеклок одержала від неї листа, розгубленого, патетичного листа. Здоров’я Дори дуже