Оголошено вбивство. Аґата Крісті

підмітав у ньому листя та саджав капусту.

      – Його можна оновити, – сказала Філіпа. – Але на це знадобиться час.

      Міці знову відчинила двері й сказала:

      – А ось і дві леді з «Боулдерс».

      – Доброго вечора, – прощебетала міс Гінчкліф, сягнистими кроками наблизившись до міс Блеклок і стиснувши їй руку своїм могутнім потиском. – Я сказала сьогодні Мерґатройд: «А чом би нам не зазирнути до «Літл-Педокса»? Я хотіла запитати, як несуться ваші качки.

      – Вечори збігають тепер так швидко, – сказала міс Мерґатройд, весело звертаючись до Патріка. – Які прегарні хризантеми!

      – Схожі на обсмиканий віник! – промовила Джулія.

      – Чому ти не хочеш підтримувати розмову? – докірливо прошепотів їй Патрік.

      – Ви вже задіяли своє центральне опалення, – сказала міс Гінчкліф і звинуватливим тоном докинула: – Занадто рано.

      – У домі стає так вогко о цій порі року, – не погодилася з нею міс Блеклок.

      Патрік просигналив порухом брів: «Херес розливати?», і міс Блеклок у той самий спосіб відповіла: «Ще ні».

      Вона запитала, звертаючись до полковника Істербрука:

      – Ви одержували цього року цибулини тюльпанів із Голландії?

      Двері знову відчинилися і з винуватим виглядом увійшла місіс Светенгем у супроводі Едмунда, що здавався похмурим і роздратованим.

      – А ось і ми! – весело вигукнула місіс Светенгем, розглянувшись навколо з невдаваною цікавістю. Потім, раптово зніяковівши, провадила: – Я вирішила зайти й запитати вас, чи вам, бува, не потрібне кошеня, міс Блеклок. А то наша кішка…

      – Незабаром народить потомство від рудого кота, – підхопив Едмунд. – Результат, я думаю, буде жахливим. І не кажіть, що вас не остерігали!

      – Моя кішка дуже спритно ловить мишей, – поквапно відказала місіс Светенгем. І додала: – Які прегарні хризантеми!

      – А ви вже задіяли своє центральне опалення чи ні? – запитав Едмунд із претензією на оригінальність.

      – Невже люди нічим не відрізняються від зіпсованих грамофонних платівок? – прошепотіла Джулія.

      – Я не люблю ані слухати, ані читати новини, – категорично заявив полковник Істербрук, звертаючись до Патріка. – Але якщо ви запитаєте мене, чи війна неминуча, я вам відповім: абсолютно неминуча.

      – Я теж ніколи не цікавлюся новинами, – сказав Патрік.

      Двері знову відчинилися, і до вітальні увійшла місіс Гармон.

      Свій пошарпаний фетровий капелюшок вона зсунула на потилицю в марному намаганні здаватися модною, а замість звичного пуловера на ній була якась недоречна блузка з рюшем.

      – Моє вам вітання, міс Блеклок! – вигукнула вона. Її повне обличчя сяяло щирою радістю, коли вона запитала: – Я не спізнилася? Коли починається вбивство?

      ІІІ

      Усі дружно охнули. Джулія схвально захихотіла, Патрік поморщився, а міс Блеклок подивилася на свою останню гостю з доброзичливою усмішкою.

      – Джуліан ніяк не міг заспокоїтися, що не може прийти сюди, – сказала місіс Гармон. –