Оголошено вбивство. Аґата Крісті

Кредок сумно промовив:

      – Усі вони бачили не одне й те саме.

      – Мене завжди цікавило, – сказав сер Генрі, – що саме бачать люди у хвилину крайнього збудження або нервового напруження. Що саме вони тоді бачать або – і це навіть цікавіше – чого вони не бачать.

      – Які відомості про револьвер?

      – Револьвер іноземного виробництва (ця модель досить поширена на материку), Шерц не мав дозволу мати зброю, і він її не задекларував, коли приїхав до Англії.

      – Поганий хлопець, – сказав сер Генрі.

      – Поганий з усіх поглядів. Отже, Кредоку, рушай до готелю «Роял Спа» і з’ясуй, що там можна довідатися про нього.

      ІІ

      У готелі «Роял Спа» інспектора Кредока відразу провели до управителя.

      Управитель, містер Роулендсон, високий і рум’яний чоловік із приємними манерами, прийняв інспектора Кредока зі щирою добродушністю.

      – Я радий допомогти вам у всьому, у чому ми можемо, інспекторе, – сказав він. – Ця подія не перестає дивувати мене. Я ніколи б у це не повірив – ніколи. Шерц здавався мені звичайнісіньким і приємним хлопцем, надто далеким від мого уявлення про грабіжника або когось подібного.

      – Як довго він працював у вас, містере Роулендсон?

      – Я з’ясував це якраз перед вашим приходом. Трохи довше, як три місяці. Він мав дуже добрі рекомендації, мав усі потрібні дозволи і таке інше.

      – І ви були цілком задоволені ним?

      Не показуючи виду, Кредок відзначив, що Роулендсон витримав дуже тривалу паузу, перш ніж йому відповів:

      – Цілком задоволений.

      Кредок застосував прийом, який раніше завжди приносив йому успіх.

      – Ні, ні, містере Роулендсон, – сказав він. – Ви сказали мені неправду, адже так?

      – Ну, знаєте… – промурмотів дещо захоплений зненацька управитель.

      – Ви мали з ним якісь проблеми. Що це було?

      – У тім-то й лихо, що я не знаю.

      – Але ви відчували, що проблеми були?

      – Так… так… я відчував. Але нічого конкретного вам сказати не можу. Я не хочу, щоб ви записали мої припущення, а потім використали їх проти мене.

      Кредок відповів йому приємною усмішкою.

      – Я розумію ваші побоювання. Але ви даремно турбуєтеся. А мені конче треба скласти якесь уявлення про цього чоловіка, Шерца. Який він був? Ви його підозрювали – в чому?

      Роулендсон знехотя відповів:

      – Ну, знаєте, у нас раз або двічі виникала проблема з рахунками. Там було записано дещо таке, чого там не мало бути.

      – Ви хочете сказати, що він завищував ціну на деякі послуги, не зазначені у прейскурантах готелю, і привласнював різницю, коли постояльці розплачувалися?

      – Щось подібне… Точніше кажучи, він кілька разів виявив велику недбалість, і раз чи двічі йшлося про дуже велику суму. Відверто кажучи, я просив нашого бухгалтера перевірити його книги, запідозривши, що він удавався до зловживань, але хоч там і було виявлено кілька помилок і недбалостей, але