Біла принцеса. Філіппа Ґреґорі

Анни, а тепер поглянь, вона знову пливе повз тебе.

      – Так, – визнала моя мати. Я помітила, як її сірі очі звузилися, коли вона дивилася на розкішну позолочену баржу й бачила, як гордо майорять штандарти. – Але вона завжди здається мені дуже непереконливою навіть у своїх найбільших тріумфах, – докинула вона.

      – Непереконливою? – повторила я слово, яке здалося мені дивним.

      – Вона завжди здається мені жінкою, до якої погано ставилися, – сказала моя мати й радісно та голосно засміялася, ніби побачила поразку в цьому переможному оберті колеса фортуни й леді Марґарет не піднялася вгору й не стала інструментом славної волі Бога, як їй здається, але була щаслива тільки на цьому оберті й, поза всяким сумнівом, упаде на наступному. – Вона завжди здається мені жінкою, яка має багато на що нарікати, а до жінок такого різновиду завжди погано ставляться.

      Вона обернулася, щоб подивитись на мене, й голосно засміялася, побачивши мій спантеличений вираз.

      – Це не варте уваги, – сказала вона. – Хай там як, а ми маємо її слово, що Генрих одружиться з тобою, як тільки коронується, й тоді ми матимемо на троні дівчину з родини Йорків.

      – Він подає мало знаків, що хоче одружитися зі мною, – сухо завважила я. – Навряд чи можна вважати, що мене вшанували під час коронації. Нас немає на королівській баржі.

      – О, він нікуди не дінеться, – впевнено заявила вона. – Хочеться йому чи не хочеться одружуватися з тобою, парламент зажадає, щоб він це зробив. Він здобув перемогу в битві, але вони не визнають його королем, якщо тебе не буде поруч із ним. Він мусив це пообіцяти. Вони говорили з Томасом, лордом Стенлі, а він, як ніхто з чоловіків, розуміє, яка дорога веде до влади. Лорд Стенлі поговорив зі своєю дружиною, а вона поговорила зі своїм сином. Усі вони знають, що Генрих мусить одружитися з тобою, подобається це йому чи ні.

      – А що як це не подобається мені? – Я обернулася до неї й поклала руки їй на плечі, щоб вона не могла вислизнути від мого гніву. – Що, як я не хочу бути небажаною нареченою, претенденткою на корону, завойовану через невірність і зраду? Ти зрозумієш мене, коли я тобі скажу, що моє серце перебуває в невідомій могилі десь у Лестері?

      Вона не намагалася ухилитись від мене й дивилася спокійно на моє сердите згорьоване обличчя.

      – Дочко моя, ти знала, що одружишся задля добра своєї країни і своєї родини. Ти виконаєш свій обов’язок як принцеса незалежно від того, де поховане твоє серце, від того, кого ти хочеш, а кого не хочеш, і я сподіваюся, ти матимеш вигляд жінки щасливої, коли робитимеш це.

      – Ти одружиш мене з чоловіком, якому я бажаю смерті?

      Усмішка не зійшла з її обличчя.

      – Ти знаєш так само добре, як і я, що молода жінка дуже рідко має можливість одружитися з чоловіком, якого вона кохає.

      – Ти одружилася саме так, – звинуватливо кинула їй я.

      – Я мала глузд закохатися в короля Англії.

      – Я також! – вихопився в мене крик.

      Вона