Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18. Валентин Красногоров

без вини убито, без вини…

      ЕМІЛІЯ.

      Мій боже! Хто це скрикнув?

      ОТЕЛЛО.

      Хтось скрикнув? Де?

      ДЕЗДЕМОНА.

      Я умираю без вини…

      ЕМІЛІЯ.

      Це голос пані! Та хто ж вам заподіяв смерть?

      На допомогу! Допоможіть!

      (Кидається за полог ліжка до Дездемони.)

      Дездемона (Слабким голосом, за пологом.)

      Безвинно умираю.

      ОТЕЛЛО.

      Це я її убив.

      Вона була невірна, тягалась з КАССІО.

      Спитай у свого чоловіка.

      Яго перший про це мені сказав,

      Бо він людина надто чесна.

      ЕМІЛІЯ.

      Як поглумилася з кохання підлість!

      Мій чоловік сказав вам, що синьйора була невірна?

      Входять Яго, Кассіо, Бянка і представник венеціанського дожа ЛЮДОВІКО.

      ЛЮДОВІКО

      У чому справа, генерале?

      ЕМІЛІЯ.

      Якщо ти чоловік – падлюку викрий!

      Він каже – наклепав ти на дружину,

      Сказав, що зрадила вона його.

      Я знаю – ти цього не говорив.

      ЯГО.

      Сказав йому, що думав, і не більше,

      Ніж сам він визнав за ймовірну зраду.

      А ти язик свій прикуси!

      ЕМІЛІЯ.

      Не прикушу! Я мушу говорити!

      Моя синьйора у постелі мертва!

      Всі вражені.

      ОТЕЛЛО.

      Чого всі дивитесь? Усе це правда!

      ЕМІЛІЯ.

      О, нерозумний мавре!

      Ту хустку, що згадав ти, я знайшла,

      І чоловікові дала, бо він

      Так часто й наполегливо просив

      Щоб я її для нього вкрала.

      ЯГО.

      Ти брешеш, погань!

      ЕМІЛІЯ.

      Ні, не брешу! Клянуся небом!

      ОТЕЛЛО.

      Невже громи на небі лиш для того,

      Щоб в час грози гриміти?

      Нечестивцю!

      Отелло намагається заколоти Яго, але Кассіо обеззброює мавра. Яго вбиває Емілію і бігає по сцені, намагаючись втекти. Кассіо і Людовіко хапають Яго і зв'язують йому руки.

      ЕМІЛІЯ.

      Прошу вас, покладіть мене найближче до синьйори… (Вмирає)

      Касіо.

      Ви, Льодовіко, як посланник дожа

      Розпорядіться, як нам діяти.

      Ми всі вам підкоряємося, сеньйоре.

      ЛЮДОВІКО

      О ти, Отелло! Той, що був колись

      Таким героєм, а тепер попався в тенета клятого раба!

      Ви з ним змовлялись Кассіо убити?

      КАССІО.

      Я приводу вам не давав ніколи.

      ОТЕЛЛО.

      Як, Кассіо, потрапила до вас, ця хустка,

      Що належала дружині?

      КАССІО.

      Знайшов її я у своїй кімнаті;

      А Яго нам признався сам,

      Що він її навмисне нам підкинув

      Аби якоїсь досягти мети – і він її досяг.

      БЯНКА.

      Вірно, так і було.

      КАССІО. (Показуючи на Бянку.)

      Якщо б я знав, чия це хустка,

      Невже наважився б її подарувати

      Цій куртизанці, щоб вона

      Її відкрито з радістю