Пьесы на украинском языке. Собрание пьес в 18 книгах. Кн. 18. Валентин Красногоров

вас, зробила щасливими. Зберігайте ж її, не давайте їй зів'янути у буденній метушні. Я вітаю í батьків. У дітях повторюється ваша молодість. Розділіть з ними їх радощі, допоможіть впоратися з першими труднощами.

      Шановні Надя й Гриша! Добрий вам шлях!

      КІНЕЦЬ

      Фуршет писля премьєри

      Чорна комедія у двох діях

      Переклад з російської – Театр-студія «Хочу» Національного університету «Львівська політехніка»

      Діють

      ОТЕЛЛО

      ЯГО

      КАССІО

      ЛЬОДОВІКО

      ДЕЗДЕМОНА

      ЕМІЛІЯ

      БЯНКА

      ДІЯ ПЕРША

      Спальня Дездемони в замку Отелло, головнокомандуючого на Кіпрі. В глибині сцени ліжко з напівзадертим пологом і балдахіном, ближче до авансцени стіл і кілька стільців. Артисти в костюмах епохи Відродження грають знамениту фінальну сцену шекспірівського шедевру. Вона може здатися дещо довгою для нашої п'єси, але необхідність цього стане очевидною пізніше. Дездемона в красивій нічній сорочці прибирає на ніч перед дзеркалом своє розкішне золотисте волосся. Емілія допомагає їй.

      ДЕЗДЕМОНА.

      Емілія, боюся мені не заснути,

      Передчуття біди мене турбує.

      ЕМІЛІЯ.

      Ось, тут напій з цілющих трав,

      Він принесе вам сон.

      ДЕЗДЕМОНА. (П'є)

      Спасибі, дорога.

      ЕМІЛІЯ.

      Прощайте, пані. На добраніч.

      Емілія виходить. Входить ОТЕЛЛО.

      ОТЕЛЛО.

      Чи ви молились на ніч, Дездемоно?

      ДЕЗДЕМОНА.

      Так, пане мій.

      ОТЕЛЛО.

      Якщо у вас іще такий є гріх,

      Якого вам не відпустило небо, —

      Моліться швидше.

      Душі, ще не готової до смерті,

      Вбивати не хотів би.

      ДЕЗДЕМОНА.

      Вбивати ви сказали?

      Та ж я нічим не винна перед вами…

      ОТЕЛЛО.

      Подумай про свої гріхи.

      ДЕЗДЕМОНА.

      Мої гріхи – любов моя до вас.

      ОТЕЛЛО.

      Мовчи, ні слова!

      ДЕЗДЕМОНА.

      Я мовчу. Що сталось?

      ОТЕЛЛО.

      Ту хустку, що любив я й дав тобі,

      Дала ти КАССІО.

      ДЕЗДЕМОНА.

      О ні, клянусь! Клянусь душею!

      ОТЕЛЛО.

      Небом присягаюся, що бачив

      Мою хустину я в руках у нього!

      О ти, облудна жінко!

      ДЕЗДЕМОНА.

      То він її знайшов; ніколи я

      Йому її не дарувала.

      Хай сюди він прийде й скаже правду сам.

      ОТЕЛЛО.

      Не скаже вже! Заткнули рота!

      Вже про це подбав мій чесний ЯГО.

      ДЕЗДЕМОНА.

      О горе! Наклеп зведено на нього, і я загинула…

      ОТЕЛЛО.

      Згинь, повіє!..

      ДЕЗДЕМОНА.

      Убийте завтра, дайте ніч