Вишневі усмішки. Заборонені твори (збірник). Остап Вишня

більмо дуже легко в кожної людини (принаймні його легко впізнає баба Палажка).

      Коли до вас приходить хвора й держиться за око, ви зразу кажіть:

      – Більмо! Я так і знала.

      І зразу ж, щоб не затягти хвороби, й починайте:

      – Господи, поможи! Пресвята Богородице, мати помошнице! Стань мені в поміч, у рожденного, молитовного (ім’я) більмо з ока ізігнати. Їхав святий Юрій на білім коні з білими хортами білого зайця ловити. Білого зайця не впіймали, – у рожденного, молитовного, хрещеного (ім’я) більмо з ока ізігнали. Йшли три отці святі, за ними три звірі люті: перший чорний, другий білий, третій сірий. Як уздріли – більмо з’їли…

      Тьху! Тьху! Тьху!

      Зубний біль

      Це – дрібниця. Вмить, в одну мить заніміє, тільки прокажіть тричі:

      Місяць у небі,

      Медвідь у лісі,

      Камінь у полі,

      Всі ви три брати.

      Як зійдетесь у чисте поле гуляти,

      Тоді тільки в (ім’я) молитовного й хрещеного

      Почнуть зуби грати.

      Тьху! Тьху! Тьху!

      Оце «Тьху! Тьху! Тьху!», як бачите, обов’язкове при всякій хворобі. Без «Тьху! Тьху! Тьху!» нічого не поможе.

      Жіночі хвороби

      Є тільки одна жіноча хвороба. Зветься вона сояшницею. Це – коли «золотник не на місці». Хвороба дуже серйозна, й лікувати її треба вміючи. Але нашому «професорові» це все одно, що… не найду підходящого порівняння.

      Логіка в лікуванні сояшниці є. І навіть велика. Раз «золотник не на місці», значить, його треба поставити на його власне місце. От і все! Як це зробити? Треба знати. І баба Палажка це знає. А Наркомздрав, напевно, не знає й улаштовує різні гінекологічні лікарні, родильні доми і т. ін. Витрачає силу грошей… А воно треба тільки покласти в макітру трохи конопель, запалити й приставити ту макітру вінцями до пупа. Ніби така велика «кровососна банка». Воно як потягне – й перетягне «золотник» на своє місце… Але тут треба високого хисту, щоб не допустити до того, що і всю хвору втягне в макітру. Як тільки вже макітра втаскала в себе весь живіт, треба шарахнути по макітрі макогоном…. Воно й «одпустить»… А «золотник» уже на місці, як живий.

      Що макітра пропаде, то нічого: для того, щоб людину од смерті врятувати, можна макітрою пожертвувати, хоч би й яка дорога вона була.

      Забув іще сказати про «внутрішні» хвороби.

      Із «внутрішніх» хвороб найчастіше трапляється нутряна сибірка.

      Нутряна сибірка – це хвороба, від якої здебільша мруть, хоч і ходять до баби Палажки якраз тоді, як перші півні кукарікають.

      Але завжди запізнюються…

      – Позавчора, голубочко, треба було б прийти, а тепер навряд чи допоможу!

      – Та позавчора я ще здорова була!

      – Ні-ні! Треба було, треба!

      А взагалі «охорона народного здоров’я» на селі була поставлена дуже добре. «Медичних пунктів» у кожному селі було по п’ять-шість, коли не більше. «Ліків» так само чимало. Навіть багато. Я гадаю, що коли б їх було хоч трішки менше, не так би заробляли попи на «сороковустах».

      Р. S. «Молитви» (вищенаведені) мені пощастило позаписувати, хоч і з великими труднощами