Вишневі усмішки. Заборонені твори (збірник). Остап Вишня

чудесну сукувату грушеву палку, що нею я по лісу гадюк смалю!

      Матіночко моя! Чого-чого тільки вони не обговорять, чиїх тільки кісточок вони не поперевертають!.. Кому тільки не ікається в цей день!

      Починається (не так, як у вас!) з біжучих справ!

      …А чи водили свою Муру до бугая?

      …І щось я, голубонько, помічаю, що в моєї молока меншає! Коли б то, Господи, не відьма!

      …І не говоріть, матінко, цур йому, пек! На тім тижні в Свинарному входить Чопиха, так уже стемніло, в хлів… А воно з-під корови тільки – шусь!..

      …А чули, в Сторчихи – донька?! Я їй казала: «За своїми, шеймо, дивись!» А тепер ік Петру: «Нате вам, мамо, онука!»

      …А та! Щербата?! «Чхать, – каже, – я на вас хочу!» Ач яка! Чоловік тільки з двору, так мов той роплан, через тин у садок до Петрового Гната! «Чхать!»… Матері своїй у великодній очіпок чхни, сукина дочко!..

      …Це – «внутрішні справи»…

      А політика?! І зовнішня і внутрішня?!

      Та куди тому нещасному «Рейтерові», чи «Рості»[38], чи «Ратау»[39]?!

      Таких «кореспондентів», як має наш «Жінвідділ» (а за ним і все село!), жодне найкраще й найпопулярніше агентство не має!

      …«Чули?! (пошепки) … Київ уже! Як ударили з Адесу, так усі комуністи та жиди, ну, як язиком їх ізлизано!»

      …«А Петлюра[40] відозву пропечатав! Щоб мені, каже, ік Спасу й отакісінького комуніста на Вкраїні не було! З англичанкою йде!»

      …«А вчора в Таранівці на базарі бомагу читали… Ленін пише: «Одказую, – говорить, – усю власть тому, хто мене вилікує. Бо заслаб, – говорить, – я, а видю, що не по порядку з людьми «обращаєтесь»…

      …А!.. А!.. А!..

      Зовнішню й внутрішню вичерпали…

      Далі йде найголовніша й найпекучіша справа.

      Справа виключно жіночої компетенції. Релігійна справа.

      Тут уже дискусії і з високими нотами… З позами, з рухами, з руками в боки…

      Тут турнір баптистів[41], адвентистів[42] і православних…

      Переважають адвентисти!

      «Православне» мовчить!

      Коли яка й поткнеться:

      – А все-таки церква так воно не те, що ваші читанки та співи під повіткою!

      – «Церква»?! «Під повіткою»?! Засвербіло, мабуть, самій під попа лягти?!

      (Місцеві «батюшечка» дуже слабкі щодо «адамових реберців», і мало не щотижня за ту слабкість платять власними святими ребрами)…

      Релігійні дискусії рідко коли кінчаються без «страждання» за віру «Христову»… Найбільш мук святих зазнають очіпки…

      Поширюється сектанство.

      Як я вже зазначав, найбільший успіх мають адвентисти.

      Хоч і таку поважну «релігію», як адвентисти, іноді перемагає простісінька череп’яна ринка.

      Оришка вже зовсім була до адвентистів пристала. Вже з місяць і на «казання» їхні ходила, й церкву забула, й лаятись перестала…

      І треба було їй позичити Христі свою череп’яну (ну, зовсім нову-новісіньку!) ринку. А та розбила!

      – Так така ти, сяка-така, свята та божа!! Живою до Бога лізеш! А ринку розхокала та тоді: «Сестрице, не лайся!» Не лайся? А купить мені таку ринку Бог твій

38

РОСТА – Російське телеграфне агентство (1918—1925); із 1925 р. – ТАРС – Телеграфне агентство Радянського Союзу.

39

РАТАУ – Радіо-телеграфне агентство України, утворене в 1918 р.

40

Петлюра Симон Васильович (1879—1926) – один із керівників уряду Української Народної Республіки; із лютого 1919 р. – голова Директорії.

41

Баптисти – послідовники однієї із протестантських течій у християнстві, які вимагають хрещення віруючих у свідомому віці. Секта баптистів виникла на початку XVII ст. в Голландії.

42

Адвентисти – прихильники протестантської течії християнства, що виникла у XIX ст. у США. Адвентисти проповідують близький «кінець світу», «друге пришестя Христа» і встановлення на землі «тисячолітнього царства Божого».