Елла. Рус Пренс

майже. Ми не повністю вмієм нею користуватись. І всі ядра летять у небо, падаючи в метрах п’ятдесяти за стіною.

      – Добре. – усміхнулась дівчина. – знадобиться.

      Обрій заполонили сотні вогнів і воїни стривожено переглянулись. Тривога наростала, але всі розуміли, що тепер в них вибору немає. За мить червоні вогняні кулі уже неслись по небу в бік оборонців – військо лорда Джона Мортона відкрило вогонь із катапульт.

      Перші палаючі снаряди не долетіли до кам’яних редутів, але наступні вистріли влучили прямісінько в ціль. Все довкола запалало: здійснявся чорний дим з дахів будинків, паніка поволі захоплювала серця солдат Пейна. Чоловіки стривожено переглядались, але тікати не думали. За спинами у них їхні сім’ї.

      – Загасити полум’я! – закомандував ватажок.

      – Потрібно відповісти їм. – дівчина підбігла до катапульти, діставши із сумки Сноррі.

      – Снаряди не долетять! Вони задалеко. – Стівен не міг зрозуміти задумки Джеффрі, напевно гадаючи, що дівчисько не може розумітись в військових знаряддях

      – Заряджайте! Вистрілимо ним. – Джеффрі вказала на тваринку.

      – Тхором? Ти серйозно? – Пейна не міг повірити власним вухам.

      – Так! Швидше.

      Дівчина закинула Сноррі в місце для снарядів, перед цим виливши на нього рідину із колби. І ще один флакон вона вручила в зуби тхору, провівши рукою по спині проти шерсті, поступово перетворюючи звіра в живу вогняну кулю.

      – Стріляйте!

      Клаптик вогню здійнявся у повітрі, зникнувши в густому димі.

      Джеффрі зі Стівеном кинулись на стіну. Піднявшись по вище, вони побачили як Сноррі, залишаючи по собі стежку вогню на землі, дісталась ворожих положень. В туж мить пролунав гучний вибух. Небо забарвилось в яскраві кольори. Знаряддя облоги запалали. Яскраво-червоний струмінь дістався і решти катапульт, віддавши їх у обійми вогню.

      – Це їх затримає… – задоволено промовила Джеффрі. – Ненадовго, але затримає.

      – Можливо так було потрібно робити з самого початку?

      – В голову прийшло тільки зараз. Я на першому своєму завданні потрапила в ситуацію з подвійною зрадою. Трішки забагато, ти так не гадаєш? Я не встигаю так швидко думати наперед.

      – Почекай… Це твоє перше замовлення? Як так? Джеффрі, я гадав…

      – «Джеффрі» – так звали мого батька.

      – Но..

      – Ми не маємо на це часу. – дівчина схопила відро. – Допоможи гасати пожежу.

      У ночі лорд Мортон не вчиняв більш спроб атакувати. Всі готувались з першими променями вступити в бій. Солдати Мортона вистроїлись в шеренги, поволі просуваючись до мурів.

      – Є ще якісь приховані навички? – з надією в голосі запитав Пейн.

      – Є одна ідея. Приготуй знову катапульту і зарядіть найбільше ядро.

      Джеффрі підійшла до снаряду і знову обробила його чарівною рідиною.

      – Накажи воїнам сховатись за мурами і стріляй коли вороги підійдуть максимально близько.

      Залп. Ядро злетіло увись. Діставшись