Елла. Рус Пренс

ще довго сперечались, але так нічого не вирішили. Джеффрі разом з Ренделом і чотирьома солдатами які їх супроводжували влаштували на ніч в одному з будинків поселення під стривожені погляди жителів містечка.

      – І який план? Все оглянули? – поглянувши у вікно і переконавшись, що за ними ніхто не слідкує, тихо запитав Рендел.

      Жінка гладила тхора, розглядаючи речі які непомітно дістали солдати з карети.

      – Пейн на ніч залишається в будинку з охороною. Всі мешканці ночують у шахтах, напевно бояться нападу. На стінах і по місту ходять дозорні. Краще всього проникнути у будинок через другий поверх.

      – Але ж там одне маленьке вікно і те замкнуте із середини.

      – Це мої проблеми.

      Джеффрі дістала кілька пляшечок і новий одяг: чорні, як сажа, штани і темно синій корсет. Дівчина передягнулась у іншій кімнаті і вийшла з накинутим капюшоном до Рендела. На корсеті по діагоналі від плеча до поясу висіли флакони із різними рідинами, а на поясі сумка з якої виднілась голова Сноррі. Колір її волосся знову змінився, цього разу набувши темного сірого забарвлення.

      – Не забувайте, що нам потрібно безпечно вибратись. Смерть Стівена приведе до логічних висновків і нас усіх четвертують. – на останок промовив Рендел перед ти як дівчина вилізла у вікно.

      – Не хвилюйся. Він помре лише наступного дня.

      Джеффрі вибралась на зовні через вікно із найменш примітною частини будинку і під захистом ночі дісталась потрібного місця. Її кроки були неймовірно безшумні і не залишали слідів, ще перед виходом жінка провела на ними чарівні маніпуляції.

      Сховавшись в густих зелених кущах поблизу цілі, Джеффрі випустила Сноррі, перед тим провела по ньому рукою і він набув чорного відтінку та меншого розміру, ставши схожим на пацюка.

      Не довго зачекавши, дівчина пробралася до глухої стіни будинку Пейна і дістала один з флаконів. Виливши рідину на себе, Джеффрі прошепотіла незрозумілі слова і поволі, немов пір’я піднесене вітром, піднялася до круглого вікна яке відчинилось в туж мить як руки дівчини дістались до нього, встигнувши вхопившись в останній момент як розвіялись дії чар.

      За вікном знаходилось на-пів пусте приміщення зі Сноррі на підвіконні. Джеффрі проникнула у будинок, попутно погладивши тхора. Безшумно пройшовши по кімнаті, жінка наблизилась до ліжка. Повністю накритий чоловік спав, не видаючи жодного звуку. Джеффрі дістала магічне зілля і уже хотіла розлите на ковдру, але зупинилась. Ці люди не були схожі на простих бандитів, їй не хотілось вчиняти не правильно. Дівчина вагалась.

      Та все ж вона мала виконати замовлення. Джеффрі гадала, що забрати чуже життя буде легше чим вона думала. Якби жертвою мав стати повний негідник, а так. Пейн не був схожий на такого. Думки дівчини бурлили і змішувались утворюючи водоспад де кожна краплинка окрема думка.

      Час немов завмер і все довкола зупинилось. Усе крім дверей які розчинились і туж мить до кімнати з першого