Пер Ґінт. Генрик Ибсен

так поводиться, як троль?

      І сам же ти хотів остати тролем…

      Пер Ґінт: Їй Богу, так. Хотів остати тролем

      Для дівчини і царства – милий Боже,

      Чого то в світі чоловік не може?

      Та все на світі має край і ціль.

      Хвоста прийняв, бо думав – що ж, його

      Коли захочеш, можна відчепити;

      Штани дав скинуть: і так вони подерті

      А вбрати їх назад зовсім не важко;

      Нарешті я почав звичаїв вчитись,

      Яких не знав я дома; поклянусь,

      Що не корови скачуть, а дівчата…

      Присяга – слово, вимовив – забув.

      Та те, щоб я природи збувсь людської,

      Щоб я не міг умерти чоловіком,

      Як троль по горах тинятись довіку,

      Усі по собі попалить мости,

      Остати тролем тілом і душею,

      О, ні! Підіть ви з ласкою своєю!

      Дід із Довра: Ну годі вже! Урвався мій терпець!

      В піжмурки ти задумав з нами гратись?

      Та запортку! Ти знаєш, з ким говориш?

      Наперед зводиш нам дочку з ума…

      Пер Ґінт: Старий! Ти брешеш!

      Дід із Довра: Мусиш одружитись!

      Пер Ґінт: Ти важишся казати це?

      Дід із Довра: Мовчи!

      Жадобою до неї ти палав,

      Мойого царства захотів…

      Пер Ґінт: То все?

      До чого ж тут прив’язувать вагу?

      Дід із Довра: Ці люди – всі один в одного рівні,

      У всіх вас віра в Душу на словах,

      Шануєте лиш те, що уловиме,

      Ти думаєш – бажання, страсть, не в’яжуть?

      Зажди! Сейчас мої тобі докажуть!

      Пер Ґінт: У сак тобі, повір, я не попаду!

      Жінка в зеленій сукні: Коханий! Батьком будеш ти до року!

      Пер Ґінт: Пустіть мене!

      Дід із Довра: Пішлем тобі мале

      Зашите в шкуру барана.

      Пер Ґінт: (обтирає піт із чола) О, Боже!

      Коли той сон проклятий вже скінчиться?

      Дід із Довра: Куди післати? В царський двір?

      Пер Ґінт: До бурси!

      Дід із Довра: Роби, що знаєш з виродом. Та знай –

      Що раз вже сталось, тому не відстатись,

      Значить, Принц Пер – нащадок твій ростиме;

      Такі нащадки на очах ростуть.

      Пер Ґінт: Старий! Покиньмо раз уже дурниці –

      А панна руку най подасть на згоду,

      Бо ні богач я, ні з царського роду.

      Печи, як хочеш, не добудеш криці!

      Жінка в зеленій сукні зомліває; дівчата-трольчині несуть її геть.

      Дід із Довра:

      (хвилину дивиться на Пера презирливо, потім промовляє)

      Жбурніть ним в безну, хай розіллєсь маззю!

      Молоді тролі: (просять)

      Дозволь погратись з ним в кота і мишку.

      Дід із Довра: Не довго тільки. Лють мене змагав.

      (Відходить)

      Пер Ґінт: (переслідуваний молодими тролями)

      Пустіть чортята!

      (Хоче втекти через комин)

      Молоді тролі: Кобольди і гноми

      Кусайте ззаду!

      Пер Ґінт: Ай!

      (Хоче скочити в підвал)

      Молоді тролі: