Пер Ґінт. Генрик Ибсен

я вернувсь ще раз.

      Що це? Вірли полетіли

      Мов заворожені ким?

      Он підіймаються вежі

      З долу до неба мов дим…

      З хмар і обривів палата,

      Цитьте, це Ґінтовий дім.

      Двері і вікна наостіж,

      Радість вселилася в нім.

      Виє з похмілля громада,

      Піп б’є о стелю склянки,

      Капітан луска свічада,

      Служба розносить збанки.

      Грають музики завзято.

      Мамочко, цить, не воркоч!

      Ґінт не числиться у свято,

      Славу пожнеш хоч-не-хоч.

      Чуєш, як гамір піднявся,

      Гості гукають – де Пер?

      Капітан п’є на здоров’я,

      Піп краснословить тепер.

      Сміло йди Пере в господу,

      Розум твій славлять всі враз –

      Славного Пере ти роду

      Й будеш великим ще разі

      Скаче вперед, але вдарившись носом об скельний виступ, паде й лежить без руху.

      V. Картина

      Згірок із великим листяним лісом, що шелестить від вітру. Крізь листя видно зорі. У кронах дерев співають пташки. По згірку йде жінка в зеленій сукні. За нею впадає Пер Ґінт.

      Жінка в зеленій сукні: (стає й повертається)

      Це правда?

      Пер Ґінт: (проводить пальцем по горлі)

      Так, як я не звуся Пер,

      Чи ти не є чарівною красою!

      А хочеш буть моєю, то овшім[15]!

      Нічого я робить тобі не скажу,

      Шиття і пряжі в нас нема зовсім,

      А їсти, спати меш собі доволі,

      Між нами й сварки не буде до віку.

      Жінка в зеленій сукні: А бить не будеш?

      Пер Ґінт: Ну, таке питання?

      Хиба царевич буде бить жінок?

      Жінка в зеленій сукні: А ти царевич?

      Пер Ґінт: Так!

      Жінка в зеленій сукні: А я царівна.

      Пер Ґінт: Чи справді? Глянь – які важні ми люди!

      Жінка в зеленій сукні: У рондських горах батькова палата.

      Пер Ґінт: В моєї неньки замок велет-красен.

      Жінка в зеленій сукні: Ти знаєш мого батька? Звесь цар Броза!

      Пер Ґінт: А моя мама звесь цариця Оза.

      Жінка в зеленій сукні: Як батько лютий, то трясуться скелі.

      Пер Ґінт: Як мама крикне, то вони валяться.

      Жінка в зеленій сукні: Мій батько стелі досягає в танці.

      Пер Ґінт: Моя матуся скаче крізь озера.

      Жінка в зеленій сукні: Не маєш плаття кращого за це?

      Пер Ґінт: Побачила б мене ти під неділю!

      Жінка в зеленій сукні: Я в шовках звикла похо- жати в будень.

      Пер Ґінт: Це більш похоже на траву, чим шовки.

      Жінка в зеленій сукні: О ні! Одно ти мусиш пам’ятати,

      Що кожна річ в нас має два боки.

      Як вийдеш в батька мойого покої,

      Подумаєш, що ти в чагарнику.

      Пер Ґінт: Зовсім як в нас. І хто б тому повірив?

      Тобі болотом злото наше здасться,

      А кожна шибка ясна у вікні,

      Немов брудна онуча виглядає.

      Жінка в зеленій сукні: В нас чорне – біле, грубе в нас ніжне.

      Пер Ґінт:

15

Так, добре (прим. ред.).