Русалчин тиждень: Казки про русалок, водяників, болотяників, криничників. Сборник

має дупло. Сховаєшся в се дупло. І прийдуть купатися в море три доньки чорта. Дві прийдуть наперед, а одна потім. Дві пропусти, а коли третя розбереться і піде купатися, візьми від неї перстень. Буде на тебе йти страхами: водою, огнем, гадюками, – але ти не страшися і доти не давай їй перстень, доки не пообіцяє, що буде твоя жона. Ота дівчина тебе врятує.

      Хлопець добре собі запам'ятав і заскіпив у серце дідові слова.

      І прийшов до Чорного моря, знайшов явора і сховався в дупло. Нараз приходять дві сестри. Викупалися і пішли. Потім прийшла молодша. Купалася у морі, а хлопець тихо виліз з явора і взяв її перстень. А вона, як скупалася, вийшла на берег, убралася, дивиться – нема персня! І почала грозити:

      – Дай мій перстень!

      – Я тобі дам, коли пообіцяєш, що будеш моя жона.

      – Я тобі жоною не буду! Дай перстень, бо воду на тебе пущу, вогнем спалю, гадюк напущу.

      Вона так і зробила. Але хлопець не побоявся, і дівчина мусила пообіцяти, що буде його. Як пообіцяла, сказала:

      – То сідай на мене.

      І понесла його до свого няня.

      Іван ходить по дворові, а чорт його побачив і проговорив:

      – А, тут є мій солдат…

      Завів його в одну кімнату і сказав:

      – Відпочивай, бо ввечері підеш на роботу.

      Чорт увечері приходить і каже:

      – Бачиш оті ліси?

      – Бачу.

      – Оті ліси маєш врубати, землю перекопати, засіяти пшеницею. Та щоб пшениця до рана виросла, дозріла. Маєш її зжати, звезти, вмолотити, вмолоти і хліба напекти.

      Іван зажурився. Приходить до нього дівчина і питає:

      – Що тобі казав няньо?

      – Те й те.

      – То не журися.

      Свиснула, й збіглися чорти, вона дала їм наказ – ліс спалити, землю перекопати, засіяти пшеницею. Пшениця аби виросла, дозріла. Аби пшеницю зжали, позвозили, змолотили і хліба напекли.

      Усе це сталося. І рано Іван приніс чортові готовий хліб.

      – Но, коли собі приготовив, то з'їж його, – сказав чорт сердито. А чортиця промовила:

      – Старий, відправ ти сього хлопця геть, бо він з'їсть твоє серце.

      Другого вечора назад приходить чорт і питає Івана:

      – Чи ти знаєш, де живе мій брат?

      – Не знаю.

      – Він живе в одинадцятій державі. І до мого брата маєш поставити склянчаний міст, аби я міг бачити звідси його. На мості маєш поставити стовпи, і на кожнім стовпі мають пташки ціпати.

      Як чорт пішов геть, з'явилася донька і питає:

      – Що тобі сказав няньо?

      – Сказав те й те.

      – Не журися нічим. Міст буде. Ото не велике діло.

      І свиснула, і збіглися чорти й питають:

      – Що наказуєш?

      – Наказую поставити до одинадцятої держави склянчаний міст. На мості мають стояти стовпи, і на кожнім стовпі пташки ціпати…

      Рано подивився старий чорт, а те все готове.

      – Ти збудував міст?

      – Я збудував.

      А стара чортиця промовила:

      – Старий, пусти ти хлопця, бо ото хитрий, вип'є він твоє серце!

      – Ще його не одпущу. Ще йому одну роботу дам. Мушу його серце випити.

      І