.

був, ті пісні чув і звідти приніс вам, діти, сю казку, як бубликів в'язку. А в кожній казці і правда буває, а де вона? Хто відгадає?

      Змієва дочка

      Жив собі багатий чоловік, та й поїхав він у друге царство, в друге государство торгувати, а в тому царстві та не було води, а чоловікові тому так схотілося пити, що хоч умирай! От він і пішов до царя (бо вже, звісно, у царя вода є), а цар і каже:

      – Як даси, чоловіче, те, що в тебе дома, то дам води.

      – Окрім жінки, усе дам! – каже чоловік. А в нього та не було дітей, а жінка була важка, а як чоловік поїхав, привела сина, та такого хорошого, що й не сказать!

      От і росте той син та й виріс уже чималий. Через якусь там годину поїхав чоловік додому. Приїхав, коли вибіга до нього назустріч парубок. Чоловік і питає його, чий він.

      – Я ж ваш син, – каже парубок.

      Чоловік зрадів, а далі як заплаче!

      – Чого ти, тату, плачеш? – запитав парубок.

      – Та це я так! – одмовив батько.

      От росте та й росте той син, і городив він раз із батьком хлів та й найшов у загаті записочку. Подивився син у записку та й каже:

      – Чому ж ви, тату, мені не сказали, що я одданий цареві?

      А то була та записочка, що в ній батько обіщався цареві за воду оддать те, що дома. Бо батько, як приїхав додому, то заткнув записку у загату. Далі й каже син:

      – Виряджайте ж мене, тату. Поїду я до царя.

      Заплакали батько та мати та й стали виряджать сина.

      Приїхав ото вже той син до царя, а в того царя та було три дочки. От найменша його зразу й полюбила. А цар той був сам змій і знав багато чарів, а найменша дочка була ще більша чарівниця од батька.

      От змій зараз покликав того парубка та й каже:

      – Щоб ти мені оцю ріку за ніч загатив і виорав, і пшениці насіяв, щоб пшениця виросла й поспіла, щоб ти її вижав, помолотив, перевіяв, помолов і щоб уранці мені булку приніс із неї!

      Сумний вийшов парубок із хати і пішов до найменшої дочки, а та й пита його:

      – Чого ти, Іване, такий сумний?

      – Як мені не сумувати, коли твій батько загадав, щоб я оту ріку за ніч загатив, виорав, насіяв пшениці, зібрав, намолотив і щоб уранці булку пшеничну приніс!

      – Не журись – все гаразд буде!

      От, як полягали всі спати, дочка свиснула – прибігло два молодці. Вона й каже:

      – Щоб ви мені оцю ріку за ніч загатили, насіяли пшениці, щоб та пшениця поспіла, щоб ви її зібрали й помолотили, змололи і щоб принесли мені з неї булку.

      – Добре! – сказали молодці і позникали.

      Прокинулась уранці дочка – коли вже на столі лежить гаряча булка. Вона зараз однесла її Йванові, а той – змієві.

      Заскреготав той зубами, бо хотів як-небудь знищить Івана, а тепер і не пощастило, та нічого робить! От він і каже:

      – Ну, на цю ніч, щоб ти виїздив коня, що стоїть за дванадцятьма дверима!

      Прийшов Іван до змієвої дочки та й каже:

      – Загадав батько роботу, щоб я за ніч виїздив коня, що стоїть за дванадцятьма дверима. Це вже не така трудна робота!

      – Е, ні! Це ще