ШАЛЕНИЙ СИЩИКИ. Смішний детектив. СтаВл Зосімов Премудрословскі

апчхи, згадав.. Нехай буде Полкан.

      – … І звіт відішлемо по інтернету Маршалу.

      – А ти Маршала бачив коли-небудь, апчхи. -Арутун уповільнив хід ложкою.

      – Ні. Хоча я колись працював його ад'ютантом.

      – Так, а документи хто підписував? -Арутун потягнувся за оселедцем і рукавом зачепив жирний шар борщу. У нього в двері віконце, як в касі: туди кладуть і секретні папери, і жратва, в яку я, скажу по секрету, не раз плював.

      – І він не знав? апчхи.

      – Якщо б він не дізнався, то я б тут не був.

      – Не розумію, ви там жили як сир у маслі, навіщо потрібно було плювати?

      – Це в цій країні плювки – образа, а у мене на батьківщині це знак вітання і любові, як поцілунок. Адже коли цілуєшся, то смокчеш слину партнера. А це поцілунок на відстані… Ні хто не бачив його обличчя. Ну да ладно, Доїдай і йди вартувати п'ятак.

      – А ви? апчхи.

      – А я піду думати. Якщо що?!.. -зевнул Клоп. -Я під жінко.

      – В спальні?

      – У туалеті, баран, звичайно. А краще закривай їх в гаражі. Звідти вони все одно не вилізуть до ранку.

      – А машина? апчхи.

      – Яка машина?

      – Ну, раз гараж, апчхи, значить машина є?

      – Була колись, точніше сказати – мотоцикл. Ізя розбив, зараз тільки зім'ятий шматок металу, валяється…

      – Ну, я пішов, Бос?! апчхи.

      На ранок прийшов старий Жаба і, отримавши вказівки, пішов прибирати в сарай. У сараї давно не прикладалася рука хазяйська і все там поросло лайном. Оттіла, як зазвичай сів вирівнювати цвяхи. Хочу зауважити, що у всіх сищиків є хобі, яке їх наводить на роздуми: у Холмса це гра на скрипці, у Пуаро – довіряти своїм сірим клітинам без втручання свідомості, у агента Кея – є пиріг, а у Клопа – випрямляти цвяхи. І коли вони закінчувалися, то він їх забивав і видирав назад, щоб знову їх вирівняти і при цьому відчувати кайф роздуми.

      Тюк, тюк, тюк, тюк. І так година за годиною, день за днем, рік за роком і… Раптом з сараю з'явилася противна рожа Жаби і втупилася, посміхаючись на дільничного.

      – Що тобі, вонючка? -спросіл Оттіла.

      – Покурить можна, начальник? -неуверенно запитав старий.

      – Що, смердить?

      – Не те слово. Ти, походу, розвернув НЕ згнилий труп динозавра?

      – Та ні, просто пернул, пустив голубка, що аж самому не киснем.

      – Гаразд, кури.

      Старий вийшов і дістав цигарку.

      – Стій!

      – Що, начальник?

      – Тільки жопу в сараї залиш.

      – Хе-хе, прикол зрозумів. -сел у сараю навпочіпки і хотів було підкорити цигарку…

      – … Косяк, чи що? -наехал Клоп.

      – Ні, начальник, просто Біломор.

      – А ну-ка дай сюди.

      Старий простягнув цигарку. Оттіла взяв і підкурив. Цигарка виявилася чистою, без добавок.

      – На, кури. -отдал Оттіла цигарку Жабі.

      – А ви на довго до нас?

      – Я вже тут шість років і думаю на вічно. Я змирився. Плюнув на кар'єру. Проміняв на цей чудовий світ, від якого несе гноєм і лайном… Будь він проклятий. Коротше, що я вже набрид?

      – Та ні, коли я до відсидки останньої