ШАЛЕНИЙ СИЩИКИ. Смішний детектив. СтаВл Зосімов Премудрословскі

козячу ногу. Так і вирубали, що не докуривши, сидячи…

      АПУЛАЗ 4

      – Ааааа!! Аааа!!! -послишалось з двору.

      – Що таке? -вскочіл з ліжка Оттіла, запитавши сам себе. Його свідомість ще було уві сні і він повільно повалився на подушку і тут же захропів.

      – Ааааа!!! -опять схопився Клоп і впав з ліжка вниз головою. -Ой блін. -схватіл він за лоб долонею. -Що кричиш, дура?

      До кімнати увійшла бліда Ізольда Фіфовна з розширеними очима, прикриваючи обома руками зазевавшейся рот.

      – Аа, аа. -прослезілась вона і показала пальцем в бік дверей.

      – Що ще? -сідя на підлозі запитав Клоп.

      – Там, в сараї…

      – Що там, в сараї? говори зрозуміліше…

      – Там кішка здохла…

      – Яка кішка? -снова запитав Оттіла, потираючи свій опухлий лоб. -Ти що мелішь?

      – Мумія! -Расшірів очі в підлогу голоси вимовила вона.

      – Зараз подивимося. -Оттіла встав на ноги і пішов босоніж в трусах в сарай.

      Вчора він повернувся пізно вночі, коли всі спали і тому не поцікавився про витівки арештантів. Жінка попленталася за ним.

      Сарай виглядав захаращеності. Все недоразобранное розкидане залишалася незмінною без змін. Посередині мотлоху сидів Остероід Одноглазовіч: пенсіонер, ветеран праці, скотар шостого розряду, народжений в день космонавтики. Чоловік бабки Клавкі, точніше – Клавдії Олдаровни фон Шлюхенберг, дочки барона, байстрюка сина Леніна. Вона так всім говорила.

      – Ти що тут робиш? -спросіл Оттіла старого, хворого на дистрофію.

      – Сиджу. -спокойно відповів дід і затягнув трубку.

      – Це я бачу, що не працюєш.

      – А що питаєш тоді?

      – Як ти сюди потрапив? -добавіла Ізольда басом.

      – Іди, я розберуся. -сказал Клоп дружині і повернувся до діда. -отвечай.

      – Он, через дірку в стіні, головою кивнув Остероід.

      Оттіла пробрався через мотлох до дірки в стіні і побачив зад корови, яка підняла хвіст. Він оглянув по верх її і жахнувся: виднілися дахи будинків.

      – Там вулиця, чи що? -спросіл він у діда.

      – Хе, зрозуміло.

      – А де вся моя скотина? -Первое, що спало на думку клопів, який боковим зором і вушними сенсорними волосинками оглянув сарай зсередини. Кому припаде прибери ти свою жопу, -вскрікнул він і смикнув корові за хвіст. Та, в помсту, його обоссал струменем, як з пожежного шланга, тиском в сто атмосфер. Оттіла від напору відлетів на два метри на зад і потилицею вляпався в свинячий гній. До нього на допомогу по інерції підбігла Ізольда і присівши притулила його голову до своєї пишних грудей. І хотіла було заридати…

      – Фу! -Отбросіла гидливо вона голову назад в гавно і бічним зором встежила, як стихав натиск мачи, що ллється з діри: «Мууу!!!» -проричала корова, дрістанул і повела свій зад, відмахуючись хвостом від бзик. і інших комах.

      – Де Клавка? -спросіл дід і випустив кільце диму.

      – Яка Клавка? -по-єврейськи відповів Клоп, що встає з гнойового лайна.

      – Дружина моя, яку ти в рабство засудив!!! -заорал Остероід і спираючись на коліна долоньками