ШАЛЕНИЙ СИЩИКИ. Смішний детектив. СтаВл Зосімов Премудрословскі

а засмучуються мужики, думав він і його батько. Але засмутився і взяв камінь з огорожі квіткової грядки.

      – Полкан. -бумс, взяв другий, і приїхав перший – Палькань!! – бумс, бумс, -Полкан!!! -бумс, бумс, бумс, -Вилазь падла!!!! -бумс, бумс, бумс, бумс, бумс, і т.д., поки не закінчилися камені в бордюрі квіткаря.

      – АААААААААААА!!!!!!!!! -заорала собака від болю і заскиглила. Скул почули навіть сусіди. Оттіла задоволено сіл і видихнув кисень з легень. Далі огляд його побачив за спиною паркан, а зліва -вход в житлову частину барака.

      – Оттіла, до тебе прийшли! -крікнула з порога Ізольда. Клоп обернувся. Дружина стояла в по стійці смирно в дверному отворі. З під спідниці несподівано з'явилася мила мордочка Ізі. Йому було вже сімнадцять. І мило посміхнулася кавказькими очима.

      – Ти що там робиш? -спросіл офонаревшій папаша – біологічний вітчим.

      – А ну виліз з під спідниці! -шлёпнула долонькою по тім'ячку і пхнув голову в себе. Башка зникла.

      – Клич їх сюди. -ответіл Оттіла і, взявши цвях в ліву руку, став випрямляти його молотком.

      Здалеку в бараці почувся страшний тупий тупіт. Незабаром з'явився Інцефалопат, тягнув злочинця за комір. Витягнув на ганок і жбурнув його в центр хоз.-двору. Злочинець прокатали як м'яч в центр.

      – Хто це? -спросіл, убитий сонцем Оттіла.

      – Ось, ось, патрон. ІІ-аа! Зловив, апчхи, на гарячому. ІІ-аа. ІІ-аа.

      – Що він накоїв? -нехотя запитав дільничний.

      – Він, він, апчхи, на звалищі коноплю тер, апчхи, понимашь чи.

      – Як тер? -Клоп підняв свої очі на хлопця і машинально вдарив молотком собі по великому пальцю. -Ай, бля!

      – Бреше він все. -Хникнул затриманий Ідот, на прізвище Коломіяйцо, син Панкрата – Отамана Місцевого Козацтва та Охорони Дикої Природи.

      – Ти, Ідот, що не бузуй, поле зорано було. Калісь, раз потрапив. -рявкнул Клоп.

      – Та не тер я! -заридал Ідот. – «Пипець мені від папани буде.» -пролетела в його голові мислячи.

      – Ну, що, батька викликати будемо? апчхи, -Спросіл віддихатися Інцефалопат.

      – Ти, що, його з сусіднього району тягнув? запитав Клоп і застукав молотком, вирівнюючи цвях.

      – Ні, апчхи, -замотал головою пропотевшей Арутун Карапетович. -он тут, на смітнику тер.

      – Ну, так що ж будемо робити? А, Ідот?? -Клоп стиснув зуби і знову заїхав за тим же пальцю молотком. -… Встань!!! Коли з тобою я говорю. Хробака не будуй з себе, комаха, що, на плани ходиш?

      – Ні. -перестал ридати Ідот, але ще боявся.

      – А що ти там робив? -ехідно запитав Оттіла, натягнувши на очниці повіки і звузив їх, як у китайця. -Дрочіл? -растянул посмішку Клоп. -Отвечай! -через мить знову скрикнув Оттіла.

      – Я, мені мня.., срал. -прізнался Ідот і подивився на Арутуна, чекає наказу виконання. А цей, -ківнул головою, -меня за комір, ось я і обосрал штани, жопу не встиг витерти, ось в штани баш гавна потрапив і розтер по Ляшко. Тепер палить.

      Оттіла проковтнув слину.

      – Що ти його привів? Від нього до цих пір лайном тхне за кілометр.

      – Так він, апчхи, збираю,