ШАЛЕНИЙ СИЩИКИ. Смішний детектив. СтаВл Зосімов Премудрословскі

ще малий?

      – Ні що і не малий, я в його роки вже жінку пізнав.

      – Для цього багато розуму не треба: сунув, плюнув і пішов…

      – Хтозна, хтозна…

      – Не, патрон, міг би і я залишитися, у мене ж серце слабке…

      – Ні що, ось в Пітері і подихайте газами і по легшає.

      Арутун хотів було ще сказати що-небудь, що б залишитися з дружиною Клопа, але задумався і відвів погляд на повзучу двухвостки на своєму коліні і великим пальцем втиснув комаха в матерію штанів.

      – Ти чого то хотів ляпнути? -ехідно, примруживши очі, запитав Оттіла.

      – У мене немає грошей і ліків.

      – Ну, це вирішується. Все оплачує бюджет. Якщо ми знайдемо НОС.

      – А якщо не знайдемо його?

      – А якщо не знайдемо його, то всі витрати віднімуть… з тебе.

      – Як так?

      – А ось так. Ще будеш ставити дурні питання, то можна і втратити робоче місце. Зрозуміле?

      – Так точно, зрозуміло. Коли їдемо?

      – Дурне питання. Ми вже повинні бути там. Їдемо зараз же!

      – А що так скоро? Я ж валізу не зібрав?

      – Треба завжди тримати його напоготові. Ти знав, куди влаштовуєшся… Я до речі, той же…

      – Що?

      – Чи не зібрав валізу. Так вони нам і не потрібні. По прибуттю купимо, що треба. У мене картка банківська.

      – А якщо грошей не вистачить?

      – Він підкине. -І знову дільничний ткнув пальцем в стелю і по-пігмейськими застрибнув, за допомогою сальто, на стіл, махнувши перед носом колеги ногою. Встав на ноги і перетнув стіл пішки в напрямку від Арутуна до стільця своєму. Сліз і попрямував до виходу.

      – Що сидиш? поїхали! -І змахнув рукою, -І немов уздовж по Пітерської, пронісся над Землею…

      Вони вийшли з опорного пункту, залишивши лише записку крейдою на двері:

      «Не хвилюйтеся. Поїхали по терміновим завданням в Пітер. Залишаєшся в місце Інцефалата, а Ізя – замість мене.. Я!»

      І в низу доповнення іншим почерком:

      «Вибач, Пупсик, повернуся, як доведеться! Поки твій Блох нагуляется. Жди меня і я повернуся. Може бути і один…»

      Ізя прочитав записку і, переписавши на листок почерком батька і Інцефалопата, сховав її в кишеню і стер з дверях напис.

      – Ну, старий козел, ти потрапив. -взял мобільник свій і відіслав SMS батькові. Потім пішов в будинок і віддав записку матері. Вона прочитала і знизала плечима.

      Нехай їде. Ми його замінимо. А про продовження батькові ні слова. Зрозумів?

      – Звичайно, мати, я розумію… А давай у директора школи відберемо свиню, ааа? -предложіл він.

      – Ти що? Ми повинні робити все за статутом і по справедливості.

      – А він кричить на мене по справедливості?

      – Він директор. Йому видніше. І він сам буде перед Богом відмазатися.

      – Це який на стіні в кабінеті висить?

      – Майже. Там висить Залізний Фелікс, його заступник. Гаразд, іди уроки роби.

      – Я зробив. Мам, можна я піду на річку погуляю?

      – Іди, але пам'ятай, щеня: потонеш, додому не приходь. Приб'ю… Зрозумів?

      – Так.