Кращий вік для смерті. Ян Валетов

колючою піщаною крихтою.

      – Розвідники, вперед, – наказав Бігун, і ті слухняно очолили групу.

      Взагалі-то поки що можна було і не пускати їх уперед, так далеко від Сіті дорогу ніколи не мінували, але заходи не завадять. Тим більше, що почалося все не дуже вдало.

      Бігун згадав смак гару вчорашнього похоронного багаття і скривився. Він ненавидів усі ці церемонії, виття шаманів і те, що в такі хвилини думав про власне багаття.

      Про власну смерть. І думав останнім часом усе частіше і частіше.

      Облом крокував праворуч від нього, Свин – зліва, ті, хто йшли позаду, закривали вождям спину півколом.

      – Де ти бачив ракети? – запитав Облом.

      Бігун тицьнув пальцем праворуч:

      – Ось там.

      – Це фармер? – поцікавився Свин.

      – А хто ще? – кивнув Бігун. – Тривога. На одній із ферм щось трапилося. Не дай нам Нещадний натрапити на їх загін…

      – Срати я на них хотів, – реготав Свин і поплескав по автомату, який лежав на круглому животі. – Теж мені вояки! Вівце…би! Нехай тільки сунуться!

      Він хлюпнув носом і скривився, немов сьорбнув кислої браги.

      – Ось, бл…дь, бро, чим це так смердить? Я через соплі чую – тухлятиною несе!

      – Гей! – неголосно сказав Облом. – Бігуне, дивись! Свине! Голову поверни!

      Загін зупинився.

      Ліворуч від них над стежкою піднімалися залишки залізної конструкції, так і не зіржавілої на пил за всі ці роки. На самому верху ґратчастої ферми висіли три тіла. Вірніше, тіла в цих мішках вже ледь угадувалися, бо підвісили їх мінімум пару тижнів назад, а то і більше. Але недостатньо давно, щоб плоть згнила остаточно і ті впали на землю.

      Зі своєї вечері знехотя знялися дві великі ворони і зграя дрібних пташок, схожих на синиць.

      – Опа-жопа! – сказав Свин і чмокнув пухкими губами. – Пацани із Сіті висять! Точно кажу!

      – Або з Тауна, – заперечив Облом.

      – Нє, Таун – це фігня! – похитав головою Свин. – Дивись. Бачиш клапоть шкіри на плечі у того, що нижче висить? Зелене тату! У пацанів із Тауна зеленим зашкваритися можна! Тільки синій або червоний! Або – разом!

      Коли справа стосувалася спостережливості і розплутування слідів, Свин зовсім не виглядав дурнем. Бігун не переставав дивуватися тому, наскільки товстун швидко метикує в таких ситуаціях.

      – Ось це, Свине, фармери, – пояснив Облом. – Їх робота. А чели із Сіті вважали себе крутими. Січеш?

      – Лохи, – презирливо пирхнув Свин і сплюнув під ноги.

      – Точно, лохи, – хмикнув Бігун. – Ти, Свине, крутіший, нема питань… Просто ти з фармерами не воював, і не треба нам із ними воювати. Де ми, а де фармери? З ними краще торгувати…

      – Як ти думаєш, – звернувся він до Облома. – Це межа?

      – Ні-і, це точно не межа. До кордону миль двадцять тупати.

      – То якого вони тут їх повісили?

      – Де зловили, там і повісили. Слухай, давай-но звідси швидше… Якщо у них тут шо сталося…

      Загін прискорив крок, ідучи від повішених челів.

      – Може, – сказав Облом