Кращий вік для смерті. Ян Валетов

вибору, Томе.

      Ствол автомата дивився фармеру в груди.

      – Не хапайся за зброю, я не хочу тебе вбивати.

      – Ти вирішила мене пограбувати, Білко?

      Вона похитала головою.

      – Я віддам тобі справедливу плату за твоїх коней, Томе. Обіцяю.

      – Я не продаю коней, – сказав він. І буквально злетів над столом, немов його виштовхнула вгору туга пружина.

      У руці Тома блиснуло сіре лезо довжиною з добрий лікоть, метал зі свистом прорізав повітря. Білка відскочила назад, перекидаючи стілець разом із Тімом, який сидів на ньому і навіть не встиг підвестися. Вістря меча прошурхотіло перед самим обличчям Книжника, ледь не розрубавши йому ніс, і тут він ударився об підлогу спиною, забив подих і інші події спостерігав лежачи.

      Вона справді не хотіла вбивати господаря.

      Нашпигувати його свинцем, як куріпку кашею, можна було одним рухом вказівного пальця, вона ж зробила випад прикладом і стволом ударила Тома по ребрах. Удар вийшов сильний і точний, фармер буквально полетів убік, змітаючи по дорозі важкі кухонні табурети.

      Тепер вони стояли один проти одного.

      – Припини, – попросила Білка, тримаючи Тома на мушці. – Облишмо влаштовувати смертовбивства через коней.

      – Ти прийшла в мій дім, – прогарчав фармер. Він почервонів, жили на шиї здулися. – І обдурила мене. Я впустив тебе в свій дім, а ти виявилася злодійкою!

      – Я нічого не взяла без дозволу. Опусти меч, Томе. Давай домовимося!

      Тім відчув, що йому щось устромилося в поперек, просунув руку і намацав пістолет.

      У дальньому кінці кімнати знову заплакала дитина, її розбудив шум бійки. За мить до неї приєдналася друга.

      Обличчя в Білки стало зовсім злим, кам’яним, на вилицях заграли жовна.

      – Це всього лише коні, – повторила Білка. – Я щедро з тобою розрахуюся. Пропоную в останній раз, Томе. У нас немає часу.

      Фармер усміхнувся, присів, смішно розвівши коліна, рука його вчинила миттєвий рух, і Книжник, який саме намагався витягти з-під себе пістолет, не встиг помітити сам момент кидка, але побачив лише тінь кинутого в сторону дівчини саморобного меча.

      Білка момент кидка розгледіла, повернулася боком, пропускаючи лезо повз себе, ствол автомата хитнувся, втрачаючи ціль…

      Том за цей час устиг прослизнути повз стіл, перестрибнути через перекинутий стілець і схопити дробовик, що лежав на саморобній скрині. Він теж віртуозно вправлявся зі зброєю, але у Білки в руках були всі переваги: і позиція, і заздалегідь спущений запобіжник, так що автомат плюнув вогнем до того, як фармер устиг направити ствол в її бік.

      Білка стріляла поодинокими. Куля влучила Тому в плече, розгорнула і кинула на підлогу, але він крутнувся в повітрі з якоюсь тваринною грацією і, утримуючи зброю однією рукою, потягнув за спусковий гачок.

      Дробовик гаркнув, дріб ударив у стіну і вікно, виносячи тонку раму і старе каламутне скло разом із нею.

      І від цього громоподібного пострілу діти закричали по-справжньому.

      Книжник побачив, як по щоці Білки немов кігтем провели (одна з дробинок подряпала