Лiтература. Отсутствует

норм поведінки і моралі. І взагалі, Біблія, що містить твори найрізноманітніших жанрів – від міфу і святково-культових описів до ліричної Пісні Пісень, – це енциклопедія всіляких знань, скарбниця етичного, морального і практичного досвіду людства.

      Вона оповідає про обрання деревами свого царя. Спочатку цю роль запропонували маслині, потім смоківниці, потім виноградній лозі. Але жодне дерево не захотіло залишити свої важливі, на їхню думку, обов’язки і панувати над рослинним царством.

      І лише терник погодився взяти на себе нелегкі царські обов’язки, поставивши при цьому умову:

      «Терник сказав деревам: якщо ви по істині ставите мене царем над собою, то ідіть, спочивайте під тінню моєю; якщо ж ні, то вийде вогонь з тернику і попалить кедри Ліванські» (Суд. 9, 15).

      Уже в цій казковій історії проступає алегорична суть майбутніх біблійних повчань: через просте і природне до більш високих матерій буття. У цьому випадку цар, поставлений «по істині», тобто цар справедливий, збереже свій народ, несправедливий – погубить його.

Що хотів сказати цар Соломон

      Особливою майстерністю позначені притчі мудрого царя Соломона, викладені у «Притчах Соломонових» та «Книзі Екклезіастовій, або Проповідника». В нього вони не зовсім схожі на байку чи алегорію, а скоріше нагадують повчання, мудре слово, яким слід керуватися в житті. Коли читаєш «Притчі Соломонові», то бачиш шляхетного проповідника, вчителя істини, який говорить не тому, що його запитують, а тому, що на нього зійшло натхнення.

      Соломон – цар Ізраїльсько-Іудейської держави (X ст. до н. е.). Бог з’явився уві сні Соломонові і сказав: «Прохай, що тобі дати?» Соломон відповів: «Ти призначив мене царем над великим народом, а я ще такий молодий і недосвідчений. Дай мені мудрості, щоб я міг справедливо судити народ». І Бог його зробив наймудрішим серед людей. (З кн. Царств, 3:16—28)

      Ось деякі афоризми з Соломонових притч.

      «Коли мудрість ввійде в серце твоє, і знання буде приємне душі твоїй,

      Тоді розважливість буде оберігати тебе, розум буде охороняти тебе» (Прит. 2, 10,11).

      «Той, хто спілкується з мудрими, буде мудрий; а хто товаришує з дурними, розбеститься». (Прит. 13, 16, 20).

      «Усякий розсудливий діє зі знанням, а дурний виставляє на показ дурість».

      Отже, зміст притчі не в тому, як людина в ній зображена, а який моральний вибір вона робить.

      Христові притчі

      Новий поворот у розвитку давнього жанру виявився у притчах Ісуса Христа. У кожній його притчі криється таємний зміст. Якщо Христос говорить, скажімо, про зерно, що не може прорости на кам’яному ґрунті, то має на увазі благородну істину, яку не можна осягнути людині, якщо в неї немає бажання віри (читай – доброго ґрунту). Саме цим і пояснюється його звернення до своїх учнів: «Вам дано знати таємниці Царства Божого, а іншим все буває у притчах». Промовляючи ці слова, Ісус таким чином висловлював бажання, щоб до вищих істин люди приходили через власне розуміння їх таємничого змісту, який недоступний неосвіченому розуму.

      Пояснення,