Лiтература. Отсутствует

бо в жодного народу такої традиції немає.

      Щедрують за старовинним звичаєм у ніч з 13 на 14 січня, називаючи зимове новоріччя Щедрим (багатим) вечором.

      У щедрівках висловлюється побажання господарям доброго врожаю. З цією метою колядники засівали в хаті зерном, співаючи при цьому:

      Сійся, родися, жито-пшениця,

      На щастя, на здоров ’я, на Новий рік,

      Щоб вам родило краще, ніж торік!

      До ліричного жанру пісенної лірики, мелодійно пов’язаного з народним тан-цем, відносять коломийки. За деякими версіями, назва «коломийка» походить від міста Коломия на Гуцульщині.

      У коломийці панує ціла гама настроїв і переживань. Лірика може сусідити  з комічним – від добродушного гумору аж до гострої сатири. Яскрава образність  і лаконізм вислову з використанням порівнянь роблять коломийку справжнім витвором фольклорної поетики.

      Коломийковий вірш має чітку симетричну побудову. В ньому є внутрішнє і кінцеве римування, збагачене звуковими повторами. Це надає коломийці легкості і мелодійності. Часто якась тема об’єднує низку коломийок, і тоді вони звучать як «в’язання», або «віночок». Нерідко коломийки виконуються як жартівливі приспівки до танцю.

      Веснянки теж належать до обрядових пісень, але переважно дівочих, танцювальних. Вони виконуються на честь весни від Благовіщення й до початку польових робіт. У веснянках кожний рух, слово, мелодія органічно пов’язані між собою, тому цей жанр вже важко віднести лише до усної творчості. Він є мистецтвом, яке завжди приваблювало гармонією і щирістю виконання.

      Нісенітниці, тобто те, що не має сенсу, – це цікавий фольклорний жанр, що був вельми популярним в Україні в XIX ст. Ось одна з нісенітниць:

      Йшов Панас, впав у квас,

      Перекинув діжку, виломив ніжку.

      Узяв підводу, пішов по воду,

      Рубав обухом, врубав води краюху,

      Поклав під комин, натопив ночви повні,

      Повіз продавати, та не винесе з хати.

      Прийшла Палажка, наварила бражки.

      Старий кінь напився та й омолодився,

      Пішов запрягати, Панаса поганяти.

      Панас впрягся у віз та й побіг униз.

      На горі спіткнувся, на дуб повернувся.

      От так чи не так, чи то грак, чи то шпак.

      Казки та чарівні історії

      У казок завжди був, є і буде свій читач, незалежно від його віку і статі. Адже є казки для малят, для підлітків, є і казки для дорослих.

      З погляду літератури казка – це один з основних жанрів народної творчості; епічний оповідальний сюжетний художній твір усного походження. В основі казки – захоплююча розповідь про вигадані події та явища, які сприймаються як реальні.

      У казках багатьох народів світу можна зустріти події, близькі до відомої казки німецьких казкарів братів Грімм «Бременські музиканти». Є такі твори і в українському фольклорі. Відома, наприклад, народна казка «Дружні звірі», де Віл, Свиня, Гусак і Баран, здибавшись, спочатку не дуже мирилися, та згодом, коли змерзли, швидко порозумілися