Лiтература. Отсутствует

козацтва. Панічна втеча ворога, який з переляку так наддавав ходи, що тільки миготіли його п’яти, дала підставу козакам, які любили дотепний вислів, казати, що ворог «накивав п’ятами».

      Наприклад, вислів з російської «куда глаза глядят» перекладається українською ідіомою «де перець не росте»; вислову «работать спустя рукава» відповідає «працювати, як мокре горить».

      Загадки

      В українській мові словом загадка формулюється усіляка невизначеність, про яку людина прагне довідатися, відкрити її, розгадати. У такому значенні вживалося у старослов’янській мові дієслово «гадати», тобто вгадувати, визначати невідоме.

      Загадка в усній народній творчості визначається як короткий поетичний жанр, у якому людина, що загадує, свідомо приховує поняття про відомий усім предмет або явище. Слухач повинен визначити, вгадати це поняття. Тому він сприймає загадку не як реальну життєву таємницю, а як гру слів, яка лише на мить мистецьки приховує від нього суть у словесній формулі.

      Наші пращури упродовж багатьох століть були дуже залежні від навколишньої природи, вони не могли пояснити причинного взаємозв’язку предметів і явищ. Усе їм здавалося таємницею, яку потрібно було розгадати. Тому слова «гадати» і «угадувати» походять від одного кореня. Звідси пішло визначення фольклорного жанру – загадки.

      У загадках усіх народів найбільш давньою і найпоширенішою формою «словесного приховування» загальновідомих понять про предмети є метафора, заснована на перенесенні подібних ознак з одного предмета на інший. Ця особливість у побудові загадки була помічена ще давньогрецьким філософом та вченим Арістотелем, який жив у IV ст. до н. е.

      Відгадай загадку

      Сліпий бачив зайця, а безногий впіймав його. Що це?

      (Брехня)

      Що старіше розуму?

      (Увага)

      Гостре, а не ніж, ріже, аж до серця доходить, а кров не йде.

      (Образа, прикрість)

      Без рук, без ніг, а світ за хвилину оббігає.

      (Думка)

      Саме він назвав загадку добре складеною метафорою.

      Загадка за формальними ознаками схожа на прислів’я. Їхня формальна подібність настільки очевидна, що перші збирачі цього різновиду фольклору в ХVIII—ХІХ ст. навіть не завжди їх розрізняли. Хоча, звичайно, розходження між ними є.

      – Загадка зображує предмет, прислів’я розкриває його смисл.

      Мабуть, одна з найдавніших загадок належить давньогрецькому мудрецю Клеобулу з Лінда (VI ст. до н. е.), автору влучних висловів, пісень та віршів.

      Є на світі батько, дванадцять синів йому слугують; Кожний з них народив дочок два рази по тридцять: Чорні сестри й білі сестри, одна на одну не схожі;

      Усі вмирають одна за одною, і все ж таки безсмертні.

      Так зашифрував мудрець земний рік з його місяцями, днями й ночами.

      – У загадці іносказання тільки називається, а в прислів’ї воно мається на увазі.

      – Загадка за