Лiтература. Отсутствует

тем, образів, сюжетних ліній завжди надихало письменників, композиторів, художників використовувати у своїй творчості казкові мотиви.

      Українська літературна казка. Чи не першою внесок у цю справу в новій літературі зробила Марко Вовчок, у якої, крім українських, є й казки, написані французькою мовою. Її повість-казка «Кармалюк» розглядається дослідниками як значне новаторське явище, для якого характерна єдність реалістичних і фантастичних елементів.

      Найбільші досягнення в розвитку української літературної казки та її методології належить Івану Франку. Зокрема, усім відома його знаменита збірка казок про тварин «Коли ще звірі говорили». І. Франко створював свої казки на народній основі, надаючи їм виразних національних особливостей.

      Прислів’я

      Найдавніша назва прислів’їв та приказок (їх ще називають приповідками) – притчі. І прислів’я, і приказки вражають мудрою простотою, їх спільна ознака – максимальний лаконізм. Вони якнайтісніше пов’язані із щоденним побутом і не потребують особливої обстановки чи широкої аудиторії. Люди спеціально не збираються в гурт, щоб послухати прислів’я та приказки, як слухають думи, казки чи балади. І прислів’я, і приказки вживаються тоді, коли треба наголосити, підкреслити, виділити основну думку з усього перед тим сказаного або дати лаконічну оцінку побаченому, почутому, зробленому.

      Прислів’я – це короткі, влучні, глибокі за змістом народні вислови або судження про життєві явища, виражені в художній формі. Вони є узагальненою пам’яттю народу, висновками з прадавнього життєвого досвіду, своєрідними формулами етики, моралі, історії та політики. І хоча за формою прислів’я дуже стислі, розуму і почуття в них вкладено на цілі книжки.

      Походження прислів’їв, безсумнівно, дуже давнє. Їх могли створювати люди, які вміли не тільки пізнавати навколишній світ, але й осмислювати його. Необхідною передумовою появи прислів’їв був і певний рівень розвитку мови, здатність людини користатися нею з метою узагальненого відтворення дійсності.

      Важливою властивістю прислів’їв є багатозначність їхнього застосування. Вони цікаві для нас не самі по собі, а тим, що кожний може знайти для себе безліч життєвих ситуацій, до яких підходять ці прислів’я. Ця багатозначність і забезпечує прислів’ям велике поширення і живучість. Крім того, прислів’я – це ще й народна мова. В усі часи люди знаходили влучне слівце не тільки для важливих історичних подій і явищ, а й для буднів.

      Різкої межі між прислів’ями й приказками не існує, тому їх розглядають як один жанр. Відмінність полягає хіба в тому, що приказки будуються як одночленні речення, а прислів’я більш розгорнуті. Наприклад, «ні сіло, ні впало»; «через дорогу навприсядки».

      Сфера використання прислів’їв настільки широка, що одне й те саме прислів’я можна використовувати в різних ситуаціях. У ньому відчувається така життєва мудрість, що часто воно претендує і на глибокий філософський зміст.

      Отже, прислів’я можна назвати найважливішим