Шопоголік на Мангеттені. Софи Кинселла

ти просто подивись.

      Сьюз розгублено стежить за моїм поглядом, і ми вдвох утуплюємося в моє ліжко. Велика кислотно-зелена валіза напхом напхана. Поряд з нею височіє ще одна купа одягу. А я ж навіть не бралася до косметики й усього іншого.

      – Я так не можу, Сьюз, – скиглю я. – От що мені робити?

      – Потелефонувати Люкові й сказати йому? – пропонує Сьюз. – Попросити, щоб він винайняв машину з більшим багажником?

      Якусь мить я мовчу. Намагаюсь уявити собі обличчя Люка, коли я скажу, що йому треба винайняти великий автомобіль, щоб скласти мій одяг.

      – Річ у тому, – нарешті озиваюсь я, – що я не впевнена, чи зрозуміє він мене правильно…

      У двері дзвонять, і Сьюз підводиться.

      – Це зі «Швидкої доставки» – по мій пакунок, – пояснює вона. – Слухай, Бекс, усе буде гаразд. Просто… відклади кілька речей.

      Вона йде відчинити двері й залишає мене розглядати захаращене ліжко.

      Відкласти? Але що саме відкласти? Я ж не напакувала чогось непотрібного. Якщо прибрати випадкові речі, це зруйнує всю мою систему.

      Ну ж бо. Мисли нестандартно. Рішення має знайтися.

      Може, в мене вийде… крадькома приладнати причіп до машини, доки Люк відвернеться?

      Або, може, вдягти всі мої речі, одна на одну, і пояснити, що мені трохи прохолодно…

      О, це все безнадійно. Що мені робити?

      Я, заглиблена в думки, йду з кімнати до передпокою, де Сьюз передає ретельно спакований згорток чоловікові у формі.

      – Дуже добре, – каже він. – Будьте ласкаві, підпишіть отут… Здоровенькі були! – вітається він до мене, і я киваю у відповідь, тупо розглядаючи причеплений до його форми бедж із написом: «Що завгодно, куди завгодно, до завтрашнього ранку».

      – Ось ваша квитанція, – каже чоловік до Сьюз і повертається, щоб іти.

      Він уже на порозі, аж тут слова з його беджа починають доходити до моєї свідомості.

      Що завгодно.

      Куди завгодно

      До завтра…

      – Гей, стривайте! – вигукую я, коли двері от-от зачиняться. – Чи не могли б ви затриматися на хвилинку…

ТОВ «Парадигма – книжки для розвитку»Сого-сквер, 695Лондон W1 5AS

      Міс Ребекка Блумвуд

      Берні-роуд, 4, кв. 2

      Лондон SW6 8FD

      Шановна Бекі!

      Дякую за Ваше голосове повідомлення. Я дуже рада чути, що робота над книжкою йде добре!

      Ви, мабуть, пам’ятаєте: коли ми розмовляли два тижні тому, Ви запевнили мене, що я отримаю перший чорновий рукопис за кілька днів. Я впевнена, що Ви його вже надіслали – схоже, він загубився на пошті. Чи могли б Ви надіслати мені ще один примірник?

      Щодо авторської фотокартки, можете вдягти все, що вважаєте за потрібне. Топ від «Аґнес Бі» цілком підійде, як і змальовані Вами сережки.

      Я з нетерпінням чекаю на рукопис… і дозвольте мені ще раз нагадати, які ми раді й задоволені тим, що Ви пишете для нас.

      З найкращими побажаннями

      Піппа Брейді

      Редактор

      «ПАРАДИГМА: ДОПОМОЖЕМО ВАМ