Дон Жуан. Джордж Гордон Байрон

114

202

      Гайде у тому досвіду не мала.

      Вона в країні сонячній жила,

      де трави палить спека небувала

      і поцілунок спалює дотла.

      Народжена в коханні, теж кохала,

      лукавити з Жуаном не могла,

      нічого не боялася й нікого

      в полоні почуття полум’яного.

203

      О, скільки нам доводиться платити

      за той солодкий, радісний полон!

      В рішучу мить цю радість зупинити

      і глузд повинен був би, і закон,

      чи на жадання це несамовите

      накласти низку певних заборон.

      Дивуюся, що Каслрей навіть з нього

      ще не бере податку, як з усього!115

204

      Тож – відбулося! Біля океану

      вони серця з’єднали і тіла,

      і свідком ніч Гайде та Дон Жуану

      під час вінчання їхнього була.

      Вони – подружжя! Славу та осанну

      їм провістив не піп, а ніч і мла.

      Трава в печері постіллю була їм,

      а світ – і домом затишним, і раєм.

205

      Кохання! Цезар був твоїм забралом,

      Тіт був твоїм володарем з мечем,

      Антоній був рабом твоїм невдалим,

      Катулл – співцем, Горацій – тлумачем,

      Сафо – вона з усім своїм загалом

      наслідувачів сірих та нікчем

      лише мудрець або панчоха синя.116

      А ти, кохання, прикростей богиня!

206

      З тобою зазнає тяжких аварій

      подружня честь і відданість міцна.

      Ні Магомет не був одним із парій,

      ані Помпея117 честь не омина,

      у славі Цезар, в шані Велісарій,

      великі та достойні імена,

      та схожість їхня не у високості,

      а в тому, що усе це – рогоносці.

207

      Кохання і філософів творило:

      і Епікур, і навіть Арістіпп

      нас ревно аморальності учили

      або зручної практики… Коли б

      вони ще додали нам трохи сили,

      аби його уникнули ми хиб,

      якої б слави вчення те надбало!

      «Кохай і пий…» – слова Сарданапала.118

208

      Та Джулія… Невже зродила втому

      вона так швидко в милого свого?

      О, безсумнівно, місяць винен в тому —

      нове кохання – витівка його.

      Коли не так, якого б чорта в ньому

      з’являлася ні з того, ні з сього

      непереборна кидатися звичка

      до кожного привабливого личка?

209

      Ненавиджу нестійкість хворобливу,

      текучу й невловиму, наче ртуть!

      Я з вдач таких завжди даюся диву.

      В мені постійні нахили живуть,

      і я любов плекаю незрадливу.

      Та, на хистку заманюючи путь,

      з’явилась вчора дівчина премила

      і почуття непевні породила…

210

      В мені філософ мовив: «На дозвіллі

      ти про подружні узи краще дбай!»

      «То так, – сказав я, – але зубки білі

      та очі ці мені віщують рай…»

      «О, схаменись!» – в античному він стилі

      гукнув:

115

Каслрей також, як на це натякає Байрон, був провідником податкової політики уряду торі.

116

Байрон згадує про любов Гая Юлія Цезаря (100—44 до н. е.) до єгипетської цариці Клеопатри (69—30 до н. е.), а також про Тіта Флавія Веспасіана (39—81), римського імператора, що провів буйну молодість і був закоханий в іудейську царицю Береніку. Марк Антоній (82—30 до н. е.) – римський полководець і державний діяч, який пожертвував славою і владою заради кохання до Клеопатри. Сафо (VII—VI ст. до н. е.) – давньогрецька поетеса, оспівувала кохання.

117

Помпей (106—48 до н. е.) – римський полководець. Велісарій (494—565) – візантійський полководець і державний діяч.

118

Епікур (341—270 до н. е.) – давньогрецький філософ-матеріаліст. Арістіпп (V ст. до н. е.) – давньогрецький філософ, учень Сократа (470—399 до н. е.). «Кохай, і пий, і не сумуй» – такий напис антична легенда приписувала ассирійському цареві Сарданапалу.