Маклена Граса (збірник). Микола Куліш

Читать онлайн.
Название Маклена Граса (збірник)
Автор произведения Микола Куліш
Жанр Драматургия
Серия Шкільна бібліотека української та світової літератури
Издательство Драматургия
Год выпуска 0
isbn 978-966-03-5461-6, 978-966-03-6072-3



Скачать книгу

дурні. Знають, що голота вся на збори не полізе, так вони ото й майнули по хатах своїх писати. Думають, без зборів це діло зробити.

      Пауза. Сипнуло снігом у вікно. Годований аж за голову вхопився:

      – Та невже ж таки заберуть?

      Дід з ціпком. Га?

      Гиря мовчки поправив лампадика.

      Годований. Ну то як же, Гнате Архиповичу?

      Гиря (перехрестився). Пора.

      Дід з ціпком. Що саме, Гнате?

      Гиря. Пора, кажу!

      Скинулись Гиря й Годований очима. Один одного зрозуміли.

      Годований (по паузі). Так граймо на тривогу?

      Гиря. А так…

      Дід з ціпком (залупав очима). Та що саме – не второпаю?

      Годований. Це, діду Онисько, воєнний сигнал такий є – тривога. Щоб, значить, ать-два – і всі, як один, на ногах!

      Дід з ціпком. Ага, ага!.. Тепер добрав діла.

      Гиря. Удосвіта рано сестриці підуть по наших хатах. Казатимуть, щоб не піддавалися і хреста та чаші святої – анікому. Бо скоро, мовляв, край буде комуні…

      Дід з ціпком. І большевицькому движенію, щоб казали.

      Гиря. А виходить – край їм!.. Оце й золото з церков забирають, щоб було чим по загряницях жити. Не дозволимо, Господи!

      Годований. А як дійдеться чого?

      Гиря. В усі дзвони вдаримо, з хуторів людей покличемо, муром станемо!

      Годований. Та ні, я про щось протчеє…

      Гиря (підвів брови). Ви думаєте?

      Годований. А не обійдеться.

      Пауза. Тріснуло в лампадику. На обличчі в Гирі тіні заграли.

      Поправив лампадика і мовив глухо:

      – Ну, що ж… і про такий случай є чоловік.

      Годований. Хто?

      Дід з ціпком. А я знов не второпаю, що ви й до чого?

      Годований. Помовчіть, діду. (До Гирі.) Хто?

      Гиря. Ларивон!

      Годований (несподівано, розложисто). Хах-ха-ха! Оце вже ілюзійон!

      Гиря (зачепило його). Не ймете віри?

      Годований. Та… Глухе ж і німе. Як говорилось у нас, у драгунів – ідійот!

      Гиря. Хочете, при вас наведу його на тропу? (Гукнув у другу хату.) А ввійдіть, сестриці, сюди!

      Нечутно з’явились черниці. Гиря до них:

      – Побіжіть котора та покличте Ларивона! Він там, біля клуні або біля церкви… Через садок ідіть!

      Черниці метнулись обидві.

      Годований. Ет… Даремно й язика терти – воно ж не зрозуміє!

      Гиря. Ви немов за дурного мене маєте…

      Годований. Та ні! Ларивона я маю за дурня.

      Гиря. А не такий вже дурний. Я йому на мигах, на знаках про царя й про комуну – про все. Та й сам він бачив, як хліб трусили та забирали… Там такий злий на комнезам, що аж-аж…

      Годований. Ой чи такий же він до самого споду?

8

      Вернулись черниці. За ними завіяний снігом всунувсь Ларивон. Без шапки. На голові білим вінком сніг.

      Годований. Та в його шапки нема, чи як?

      Гиря. А то як вітер, гроза або оце хуга, дак він без шапки отак цілу ніч виходить.