Криниця для спраглих. Кіно (збірник). Іван Драч

як мушва, як та сраля, прости Господи. А де ж ви там, у городах своїх, знайдете такого батька, такого робітника, такого вшивальничка, такого золотого чоловіка, як ваш Левко? Таж він наш Левко, а не ваш! У нього руки, що за руки – ціни їм не складеш! І розбитний же він у нас – і до плуга, і до рала, і до молодиць гала-драла, а ви, значить, розлітаєтесь…

      І тільки рибалки не спускали очей з поплавців: баба бабою, а риба рибою, – та Левкова родина поволі ховалась за горою.

      Довго стоїть перед очима далека, зрошена нічним дощем степова дорога, по якій вони від’їздили, ніби набивала собі ціну й хотіла здатися дорогою вічності…

      Епілог

      Корінці яблук не витримують ваги плодів – гучно ковтає їх криниця, лякаючи метких ластів’ят. І коли коловорот одягається в ланцюг, обмотуючись виток за витком, і коли відро, повнісіньке по вінця, стане на свіжовстругані цямрини, там мокро спалахне одне, двоє, троє яблук. Це вони легенько погойдуються в розсохлих діжках, що стоять обіч криниці, це їх несуть із водою на вигнутих коромислах.

      І біжать сюди стежки – то витерті щодень босими ногами, то майже зарослі.

      Гурт молоденьких дівчат щебече біля криниці.

      Порипує коловорот, дівчата миються, одставивши стрункі загорілі ноги, танцюють на мокрій траві, регочуть, обливаючи одна одну; Левко сидить угорі на самому вершку яблуні й пасеться очима на їхніх струнких засмаглих тілах. Дівчата й гадки не мають, як назирає за ними старий. І ввірвався терпець у діда – цілий яблуневий дощ бризнув на землю, в діжки з водою, в порожні відра, в криницю, на метких реготух – дівчата з повними фартухами яблук не встигають одбігти.

      І знову тихо, лише батько завмер на вершку яблуні, над ним серпневе небо, посмуговане білими стрічками вихлопних газів. І видно дідові Левкові, як на призьбі гріється на сонці Соломія, склавши руки на повному животі, як ганяє навколо хати сіроокий онук у матросці – вербовий пропелер захлинається вітром…

      Вона вічна, ця криниця – безодня,

      Тече вода та й ізо дна холодна…

      Камінний хрест Івана Дідуха, по прізвиську Переломаний

      Літературний сценарій за новелами Василя Стефаника

      Діють:

      Іван Дідух, по прізвиську Переломаний, або Мнєкий.

      Іваниха – баба Катерина Дідушка.

      Два сини, вже канадійці.

      Внучок Андрійко – грамотний.

      Кум Михайло, по прізвиську Твердий.

      Сусід Петро.

      Сусід Гьоргій.

      Сусід Андрей.

      Молодий ґазда Яків.

      Кума Тимофіїха.

      Злодій зі світа.

      Мати-небіжка.

      Дівчатка з сухими квітками.

      Діти з труною.

      Односельці Івана Дідуха.

      Кінь Івана Дідуха.

      Жайворонок.

      Сонце.

      Горб.

      Камінний хрест.

      Смерть – біла плахта.

      І

      Як дід Іван, по прізвиську Переломаний, на свій родовий